У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Василенко.
Ві́ктор Леоні́дович Василе́нко (*31 березня 1947(19470331) — †2008) — український кінорежисер і сценарист, Заслужений діяч мистецтв України.
Біографія
Народився 31 березня 1947 року в Києві.
З 1970 по 1974 рік — працював на Студії науково-популярних фільмів. З 1974 по 1978 — на телебаченні.
У 1978 році закінчив кінофакультет Київського театрального інституту.
З 1978 року — режисер студії «Укртелефільм».
У 1982 році — став членом Спілки кінематографістів України. У 1985 — Сілки журналістів.
У 2002 році отримав звання «Заслужений діяч мистецтв України».
З 2004 року — головний режисер Державної телерадіокомпанії «Культура».
Помер у березні 2008 року.
Посмертно — вийшла збірка «Городские сонеты», у якій зібрані російські і українські вірші Василенка[2].
Творчість
Автор більше ніж сотні документальних фільмів. Зокрема, стрічка «І маленький карнавал наприкінці року…» у 1982 році отримала головний приз Кінофестивалю дитячих і юнацьких фільмів у Івано-Франківську; «Ладо» — у цьому ж році — головний приз Всесоюзногро фестивалю телевізійних фільмів у Єревані; «Валізка» — у 1987 році — головний приз і золоту медаль Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів у Ашхабаді; «Окрема ухвала у справі «N» — у 1990 році — приз журі кінофестивалю «Молодість».
У 1987 році зняв художній фільм «Шанс».
У 1989 році — документальний фільм «Марія Капніст. Три свята», присвячений акторці Марії Капніст.
У 1990 — художній фільм «Портрет» і двосерійнний фільм-драму про життя Катерини Білокур «Буйна» за сценарієм Валентини Лебедєвої.
У 1991 — зняв фільм «Киценька».
У 1992 — за власним сценарієм зняв мелодраму «Натурник».
У 1993 — за сценарієм, написаним спільно з Леонідом Слуцьким, — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!».
У 1994 — «Українські відьми, а також інша нечиста і чиста сила».
У 1995 — «З мороку тисячоліть».
У 1996 — документально-публіцистичний фільм «Вигнання з Раю», який демонструвався на Днях українського кіно у Франції.
У 1998 році — за власним сценарієм зняв кримінальний 10-серійний телесеріал «Посмішка звіра».
Започаткував цикли документальних фільмів-портретів «На кому світ тримається?..», а також телепрограм — «Знімалося кіно...» і «Лунала пісня...».
Фільми 2000–2004 років відзначені нагородами на Міжнародних фестивалях «Вітер мандрів» (Херсон) та «Разом» (Ялта) і Всеукраїнському фестивалі «Калинові острови» (Коблево).
Зразки поезії
Сон
А снилося,
Що був рабом
І ланцюгом
Залізним скутий
Під злим хазяйським батагом
Стогнав і плакав.
Добрі люди
Ходили мовчки.
І навкруг,
Мов блиск воронячого пір'я,
Мільон засмаглих,
Чорних рук
Хитала спеки люта хвиля.
Я продававсь,
Як хліб,
Як сіль,
Мене уважно розглядали
Скупі, нахабні покупці
Та скинуть ціну вимагали
Мого хазяїна. А я
Стояв у відчаї й знемозі
І рідна, скривджена земля
Приймала тихі мої сльози.
Направо – раб,
Наліво – раб,
Неначе дві великі скелі,
Вели тужливо пісню зрад.
Прокляття
Власної
Оселі.
А я мовчав.
Один мовчав –
Мої пісні були німії…
І, раптом,
Тихо хтось спитав:
«А це чий раб?
І що він вміє?»
«Гультяй!»- хазяїн відповів,
На мене зиркнувши сердито.
А я нічого не умів,
І не бажав
Ніщо
Робити…
Карпатський мотив
Приходить ранок у Карпати
Благословенна Божа мить.
Гуцульська смерекова хата,
Як лялечка, в горах стоїть.
Гуцул отару випасає
Парує травами земля.
Він славить Бога і не знає,
Що тінь від лютого Кремля.
Вже наближається до нього
Невідворотня і сумна.
Він славить Долю,
Славить Бога,
Стоїть, щасливий, у вікна.
Чи все гаразд в твоїй оселі,
Веселий і щасливий газд?
Як біло вибілені стелі –
Чи значить це, що все гаразд?
Твій ранок ліг на підвіконня,
Мов на небіжчика чоло.
Та з підвіконня сині коні
Ревуть, стрибають за село.
І не натрапивши на скелю
З прокльоном тануть у багні.
Чи все гаразд в твоїй оселі,
Скажи, щасливий газд, мені…
Бажання
Люди ламали
Соняхи
А я стояв
Та мовчав.
Люди ламали
Соняхи
А я стояв
І бажав:
Хитаючись над роками,
Співаючи нетутешніх пісень,
Вхопити сонце руками
І втримувати цілий день.
А коли
Зануриться вечір
У куряву
Бититих доріг,
Простягнути
Руки обпечені
До соняхів,
Які
Не зберіг.
Слово на мітингу 22 травня
Де найімперніша
З імперій
Під зліт
Червоної зорі,
Під регіт
Сталіних і берій
Криваві гострить
Пазурі,
Де замість
Зойку
В небо линуть
Пісні
Мажорні
Та гучні,
Там твоя мати
Україна
Згвалтована
Лежить
В багні!
Тебе чужа
Зігріла хата.
Ти мрієш
«Жіть і нє тужіть».
А Україна
Рідна мати
Згвалтована
В багні
Лежить!
Ти скорений!
Ти раб!
Ти бидло!
Не українець -
Ма-ло-рос!
Ти маєш темряву за світло,
За спеку маєш ти мороз.
Тож, схаменися,
Сине клятий!
Опам'ятайся,
Хоч на мить…
Це ж Україна,
Твоя мати
Згвалтована
В багні
Лежить!
Тож висій восени ярину,
І жито висій навесні.
Аби ніколи
Україна
Вже не лежала
У багні.
Ні,
Ти не раб!
Ти син козацький!
Звитяги
Й перемоги син.
Палає,
Кличе
Шлях Чумацький[2].
Фільмографія художніх стрічок
Режисер:
Сценарист:
- 1998 — «Посмішка звіра»
- 1993 — «Їхати, значить їхати, або Євреї, будьмо!» (у співавторстві з Леонідом Слуцьким)
- 1992 — «Натурник»
Актор:
Вшанування пам'яті
- У 2020 році на телеканалі «Глас» вийшла 34-хвилинна програма «Віктор Василенко. Вінок споминів», присвячена Василенку[3].
Примітки
Джерела
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|
| Словники та енциклопедії | |
|---|
.jpg)
