Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 лютого 1932 року — командир 1-го батальйону 9-го (прусського) піхотного полку, з 1 березня 1934 року — 8-го піхотного полку. Негативно ставився до нацизму. З 4 лютого 1938 року — командир 23-ї піхотної дивізії. Під час Судетської кризи пропонував Ервіну фон Віцлебену скористатись дивізією для військового перевороту. Учасник Польської кампанії. З 1 червня 1940 року — командир 28-го, з 21 червня 1940 року — 2-го армійського корпусу. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. З січня 1942 року керував німецьким угрупованням, оточеним в районі Дем'янська. 19 січня 1943 року відсторонений від посади і виїхав в Берлін. Помер в 123-му резервному шпиталі, де за 3 місяці до Брокдорффа помер його племінник, майор граф Ернст-Альбрехт фон Брокдорфф-Алефельдт.
Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1924, S. 148
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs , Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 245
Примітки
Виноски
Джерела
Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
.svg){kind=small}
