Вакуленко Віктор Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Вакуленко.
Вакуленко Віктор Дмитрович
Народився16 грудня 1921(1921-12-16) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ізюм, Харківська губернія, Українська СРР
Помер10 червня 2000(2000-06-10) Редагувати інформацію у Вікіданих (78 років)
Київ, Україна
Країна Українська Радянська Соціалістична Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, драматург
Alma materКДУ імені Тараса Шевченка (1950) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка радянських письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникрадянсько-фінська війна Редагувати інформацію у Вікіданих

Віктор Дмитрович Ваку́ленко (16 грудня 1921, Ізюм — 10 червня 2000, Київ) — український письменник, драматург, член Спілки радянських письменників України з 1957 року[1].

Життєпис

Народився 16 грудня 1921 року в місті Ізюмі (нині Харківська область, Україна) в сім'ї робітника[2].

У 1940 році добровольцем пішов до Червоної армії, брав участь у радянсько-фінській війні[3] як воєнний кореспондент. Після важкого поранення був демобілізований[3].

Працював комсомольським організатором колгоспу «Червоний паровоз» у селищі Підлужному[a][2]; у 1941—1942 роках[1] — токарем на Ізюмському оптико-механічному заводі[2]. Протягом 1949—1950 років — літературний працівник газети «Радянська Україна»[1]. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського університету[2].

У 1951—1953 роках — завідувач відділу художньої самодіяльності газети «Радянське мистецтво»[1]. 1960 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Олексія Горького у Москві. Член КПРС з 1960 року[5].

Помер у Києві 10 червня 2000 року[1].

Творчість

Перші оповідання і нариси опубліковані у 1940—1941 роках у фронтових газетах. У творчому доробку:

  • роман «Шукаючи цвіту папороті» (1966; 1987)[b];
  • збірка повістей та оповідань «Гомін землі» (1969);
  • роман-дилогія «Так ніхто не любив» («Повінь зорі колише», 1973; «Відгукнись, моє серце», 1977)[c];
  • історичний роман «Все йде, все минає» (томи 1–2, 1976–88; опубліковано у 1992 році)[d];
  • роман-сповідь «Хмари минулих днів» (1995);
п'єси[e]
  • «Шлях до щастя» (перша постановка — 1951)[f];
  • лірична комедія «Пісня серця» (вперше опублікована в альманасі «Літературна молодь» у 1954 році);
  • лірична комедія «Зоряні ночі» (1955)[g];
  • героїчна драма «Полтавська фортеця» (1957)[h];
  • «Коли розлучаються двоє» (1958);
  • «Легенда Блакитної затоки» (1959).

П'єси «Пісня серця» у 1954 році та «Зоряні ночі» у 1955 році поставлені в Тернопільському українському музично-драматичному театрі. Ці ж п'єси у 1956 і 1963 роках, а також п'єса «Коли розлучаються двоє» у 1959 році поставлені у Пряшківському українському народному тетрі, на сцені Волинського (у 1956 році) та Стрийського (у 1957 році) українських драматичних театрів[6].

Низку п'єс перекладено російською мовою[5].

Виноски

  1. ↑ Нині у складі села Капитолівки Ізюмського району Харківської області[4].
  2. ↑ Присвячений молоді, проблемам формування її життєвої позиції[5].
  3. ↑ Про підпільників у роки німецько-радянської війни.
  4. ↑ Про Антську державу в 4 столітті н. е.
  5. ↑ Поставлені в різних театрах Української РСР та РРФСР[3].
  6. ↑ Присвячена молоді, проблемам формування її життєвої позиції[5].
  7. ↑ Присвячена молоді, проблемам формування її життєвої позиції[5].
  8. ↑ Про героїчне минуле народу[5].

Примітки

  1. ↑ а б в г д Енциклопедія сучасної України, 2004.
  2. ↑ а б в г Вакуленко Віктор Дмитрович / Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Фонд № 1124, опис № 1, С. 3.
  3. ↑ а б в Писатели Советской Украины, 1960.
  4. ↑ Підлужне / Прадідівська слава.
  5. ↑ а б в г д е Українська літературна енциклопедія, 1988.
  6. ↑ Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах, 1995.

Література