Місце для розміщення ВЕС обрали на південь від острова Лолланн, західніше введеної в експлуатацію на початку 2000-х ВЕС Ністед (Родсанд 1). Тут, при виході з утвореної островами Лоллан та Фальстер затоки лежить піщана банка Родсанд, яка і дала назву ВЕС.
Монтаж фундаментів Родсанд 2 дуже нагадував подібний процес на попередній станції — так само гравітаційні фундаменти встановлював той же плавучий кран Eide Barge 5. Їх доставку з місця збирання на верфі у Свіноуйсце здійснювала напівзанурювана баржа Smit Anambas. Споруди вагою до 1900 тон розміщували на попередньо підготоване дно та заповнювали баластними матеріалами.[1][2] Після цього доставку та монтаж вітрових турбін виконало спеціалізоване судно Sea Power.[3]
Електростанція, розташована на площі 34 км2, складається з 90 вітрових турбін Siemens типу SWT-2.3-93 з одиничною потужністю 2,3 МВт та діаметром ротора 93 метри. Вони встановлені на баштах висотою 69 метрів у районі з глибинами моря від 6 до 12 метрів. Вироблена продукція спочатку подається на офшорну трансформаторну підстанцію, звідки за допомогою судна Henry P. Lading проклали головний експортний кабель довжиною 9 км, котрий працює під напругою 132 кВ.
Проект, реалізований компанією E.ON, коштував 450 млн євро. Він розрахований на виробництво 0,8 млрд кВт-год електроенергії на рік.[4][5][6][7]