|
Білопечериця довгокоренева
Білопечериця довгокоренева (Leucoagaricus macrorhizus) — вид грибів родини печерицевих (Agaricaceae). Ареал виду та його поширення в УкраїніАреал: Європа, Азія та Північна Африка. В Україні відомий з Правобережного (Хмельницька область, Летичівський район, смт Меджибіж) та Лівобережного (Сумська область, Краснопільський район, окол. с. Таратутине) Лісостепу. Чисельність та структура популяційТрапляється поодинці або невеликими групами. Причини зміни чисельності не досліджені. Умови місцезростанняРосте в парках, садах, на галявинах, полях, лучних степах; на ґрунті. Загальна біоморфологічна характеристикаШапинка діаметром 5-9 см, товста, м'ясиста, спочатку напівкуляста, згодом випуклорозпростерта, в центрі з широким горбиком, суха, волокниста, волокнисто-оксамитова, вкрита (головним чином посередині) великими притиснутими (іноді відстаючими) лусочками, з розтрісканим краєм, брудносіра, сірувато-коричнева, по краю світліша, кремово-біла, лусочки сірувато-коричневаті. Пластинки вільні, з коларіумом завширшки 2-3 мм, тонкі, густі, легко відділяються від шапинки, спочатку білі, згодом кремові, підсихаючи злегка коричневіють. Спори 6-9×4-5,5 мкм, від широко-еліпсоподібних до овальних, з маленькою порою проростання, гладенькі, тонкостінні, безбарвні. Споровий порошок білуватий, білуватокремовий. Ніжка 4-12×1,5-2 см, центральна, циліндрична, злегка звужується донизу, з коренеподібною основою, з порожниною, з кільцем, гладенька, шовковисто-волокниста, білувато-кремова, донизу стає коричнюватою, при дотику злегка коричневіє. Кільце посередині ніжки, приросле, лійкоподібне, відстаюче, згори гладеньке, знизу злегка потріскане, білувате. М'якуш щільний, білий, на зламі коричневіє, з приємним запахом, смак солодкуватий. Пряжки відсутні. Плодові тіла з'являються в червні — жовтні. ОхоронаВид занесений до Червоної книги України. Природоохоронний статус виду — «зникаючий». З метою охорони необхідно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру. Посилання
|
