У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Білинський.
Мико́ла Іва́нович Біли́нський (* 16 січня 1852, Вінниця — 1930-і, Кам'янець-Подільський) — український історик, етнограф, мовознавець.
Біографічні відомості
1875 року закінчив історико-філологічний факультет Університету святого Володимира в Києві.
У 1875—1877 роках викладав російську та латинську мову в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії [1]. Зазнав переслідувань «за симпатії до українства». У червні 1877 року Білинського перевели на службу до міста Уральськ (Росія). До Уральська не поїхав, звільнився. Став заробляти на життя приватними лекціями в Києві.
Наприкінці 1870-х років приєднався до руху «культурників», брав участь у діяльності студентських гуртків, згодом у «Старій громаді», «Просвіті».
Працював у редакціях газет (Співробітник київських газет «Труд», «Зоря»). Перебував на чиновницькій службі в Києві, Житомирі, Херсоні, Одесі: від 1885 року — у Житомирі службовець Контролю поліських залізниць, від вересня 1887 року — співробітник Херсонської
казенної палати, від 1888 року — податковий інспектор у Олександрії Херсонської губернії, від 1893 року — податковий інспектор в Одесі.
Допомагав Борисові Грінченкові в підготовці «Словаря української мови».
У 1895—1897 роках був співвласником ілюстрованого тижневика «По морю и суше», але оскільки видання не мало успіху, його друкування припинили.
1910 року через хворобу звільнився, повернувся до Вінниці. Ініціював і брав участь у встановленні пам'ятника українському композитору Петрові Ніщинському на його могилі в селі Ворошилівка Вінницького повіту.
Від 1911 року співробітник газет «Винницкий голос», «Слово Подолии», де публікував краєзнавчо-етнографічні нариси.
Від 1921 року бібліотекар і консультант Вінницької філії Всенародної бібліотеки УАН. Входив до складу Кабінету виучування Поділля.
1926 року виїхав до Кам'янця-Подільського. Точна дата та обставини смерті невідомі.
Праці
- Пісня про панщину. — Женева, 1876.
- Життя і діяльність Кармалюка на підставі судових актів та народних пісень. — Вінниця, 1924.
- Назва Вінниці та її транскрипція. — Вінниця, 1925.
- Вінницький замок: Історичний нарис з доби 16—18 століть. — Вінниця, 1926.
- Часописи Поділля: Історико-бібліографічний збірник. — Вінниця, 1927—1928 (у співавторстві).
- З минулого пережитого 1870—1888 // Україна. — 1928. — Книга 2.
Примітки
- ↑ Гімназія 1833—1920 (викладачі) [Архівовано 31 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Література
- Білінський М. Автобіографія // Білінський М. Вінницький Замок: Історичний нарис з доби 16—18 століть. — Вінниця, 1926. — С. III—V.
- Подолинний А. М. Білинський Микола Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 794.
- Кароєва Л. Р. Вчені-етнографи Поділля // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля. — Кам'янець-Подільський, 1992. — С. 11—12.
- Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 129—130.
- Подолинний А. М. Білінський Микола Іванович // З-над Божої ріки: Літературний біобібліографічний словник Вінниччини. — Вінниця, 2001. — С. 24.
- Сидоренко Н. Білинський Микола Іванович // Українська журналістика в іменах. — Випуск 9. — Львів, 2002.
- Ольга Малюта. Білінський Микола Іванович // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Інститут історії України НАН України. — Київ, 2006. — Випуск 2. — Частина 3. — С. 17—19. — (Серія «Українські історики»).
- Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2017. – С. 50–51. ISBN 978-966-02-8536-1 http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/EIF0000083.pdf
