Бігдан Ігор Миколайович

Бігдан Ігор Миколайович
Бігдан Ігор Миколайович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився19 березня 1974(1974-03-19) (50 років)
Горішні Плавні
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьблогер
Alma materКременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяДемократична Сокира
Сайтibigdan.livejournal.com Редагувати інформацію у Вікіданих

І́гор Микола́йович Бігдан (відомий як Ібігдан або Ibigdan, нар. 19 березня 1974, Горішні Плавні) — блогер, певний час був лідером рейтингу російського ЖЖ. Живе в Кременчуці Полтавської області. За освітою програміст.

Життєпис

Закінчив КДПУ ім. Остроградського за спеціальністю «Автоматизовані системи управління». Під час роботи програмістом завів блог.

  • 2010 — блог вийшов у топ рунету й укрнету.
  • На грудень 2016 року посідав № 5 у рейтингу найпопулярніших блогерів російського ЖЖ[1]
  • З 2012 був директором ЖЖ-Україна, займався популяризацією місцевих блогерів, розвитком ресурсу в регіоні та комерційною складовою
  • 2014 — покинув посаду директора ЖЖ-Україна через окупацію Росією Криму та Донбасу.
  • 2021 — виступив проти правопису версії 2019 року[2].

Блог

З 2005 року веде в ЖЖ російськомовний блог «Самый сок», прибутки отримує від реклами. До цього 15 років працював програмістом. Ігор збирав цікавинки в інтернеті (зображення, відео тощо) і розсилав друзям. Згодом він створив сайт, щоб викладати це все туди. З часом аудиторія сайту виросла до кількох мільйонів користувачів на місяць. Ігор заявляє, що не витратив на розкрутку сайту ні копійки, це його принципова позиція.[3]

2010 року сайт Ігоря посів перше місце в рейтингу блогів Яндексу, з цього приводу делегація російської аґенції «РИА Новости» прилетіла до Кременчука взяти в нього інтерв'ю і зробити фотосесію.

Згодом Ігор запросив на роботу двох колег, які допомагають йому вести блог. Це дозволило вивільнити час на мандрівки світом і додати тревел-контент у формат блога. З 2013 року активно подорожує Україною і займається пропагандою внутрішньоукраїнського туризму.

2012 року LiveJournal запропонував Ігорю очолити український сегмент блогів, тож він тимчасово передав свій блог у довірче управління для того, щоб сконцентруватись на цій роботі.[4]

Ігор часто подорожує Україною, пише про це туристичні огляди, над блогом працює один, витрачаючи на це 12-14 годин щодня. Бігдан любить туризм і розглядає його як можливу заміну веденню блогу в майбутньому. На кінець 2016 року блог Ігоря мав до 5 млн переглядів щомісяця.[5]

Після вторгнення Росії 24 лютого 2022 Бігдан закрив блог у ЖЖ. Він частково переїхав у Фейсбук.

У листопаді 2022 Фейсбук слідом за блогом Бабченка видалив блог Бігдана.

Політичні погляди

2014 року, після окупації Росією Криму і Донбасу, Ігор зайняв чітку проукраїнську позицію. Тоді московське керівництво СУП-медіа (власник ЖЖ — російський олігарх Олександр Мамут[3]) поставило йому ультиматум: займатись самоцензурою і не писати на політичні теми, або звільнитись з компанії. Ігор вибрав останнє, водночас відмовившись від російських рекламодавців. Через це прибутки його сайту різко скоротились, тож з того часу він займається розвитком проекту самостійно.[3][1]

Окрім того, Ігор також змінив направленість блогу і все більше писав про політику, а не лише про розваги. За словами Ігоря, аудиторія після цього також змінилась, так розважальні пости вже не мають стільки уваги і обговорень, як політичні.[1]

Після висловлювання позиції щодо політики, відвідуваність блогу змінилась, за 2016 рік майже 50 % читачів прийшло з України і 31 % — з Росії. До війни ситуація була протилежною, більшість читачів приходила з Росії.[1]

У 2018 вступив у партію Демократична Сокира.

Критика і злам

  • Коли Бігдан займав перші місця в рейтингах ЖЖ, було багато спроб зламати його блог. 21 березня 2010 року відомий хакер Хелл зламав блоґ Бігдана, написавши при цьому купу лайливих слів і образ на адресу хазяїна блогу, запустивши бота, що повидаляв записи з 2006 по 22 березня 2010 р. і розблокував усіх заблокованих. Також Хелл отримав доступ і до електронної пошти Бігдана і змінив пароль для входу. Адміністрація ЖЖ закрила за проханням власника доступ до блоґу, після чого він втратив лідируючі позиції в рейтингах. Лише після звернення до американської служби адміністрування сервісу ЖЖ, блоґ було відновлено.[6]
  • Аґенція Українські новини звинувачувала Ігоря в публікації платних постів на користь Кремля, посилаючись на свідчення Антона Носика.[7] Щоправда, сам Ігор пояснив цю ситуацію по-іншому: після викриття співпраці блогера Варламова із Кремлем, Ігор пояснив, що ніколи не публікував постів, що не збігалися б з його точкою зору, а також що більше не братиметься за платні пости про політику, і що не очікував подібного нахабства від своїх замовників і колег.[8]

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Ігор Бігдан: той, хто живе в Живому Журналі  » Tokar.ua. Tokar.ua. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 11 грудня 2016. [Архівовано 2017-06-05 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Гаєчка для дорослих. livejournal.com. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  3. ↑ а б в Военный блогер Ibigdan. Радио Свобода. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  4. ↑ Ігоря Бігдана призначили директором з розвитку ЖЖ в Україні. Watcher. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  5. ↑ Ігор Бігдан: той, хто живе в Живому Журналі  » Tokar.ua. Tokar.ua. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 13 грудня 2016. [Архівовано 2017-06-05 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 23 жовтня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-12-08 у Wayback Machine.]
  7. ↑ СМИ: украинский блогер ibigdan оказался на службе у Путина. ukranews_com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
  8. ↑ Кажется я ошибался насчёт Варламова…. livejournal.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 7 грудня 2016.

Посилання