Бєлов Олександр Федорович

Олександр Федорович Бєлов
Народження3 лютого 1951(1951-02-03) (73 роки)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПриналежністьУкраїна Україна
Рід військ СБ України
Звання Генерал-лейтенант
КомандуванняДиректор Національного інституту стратегічних досліджень у 1996–2001 рр.
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєлов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бєлов Олександр.

Олекса́ндр Фе́дорович Бєло́в (3 лютого 1951, Запоріжжя) — український науковець, державний діяч. Заступник Глави Адміністрації Президента, заслужений діяч науки і техніки України, генерал-лейтенант. Директор Національного інституту стратегічних досліджень (1996–2001).

Біографія

Народився 3 лютого 1951 року в місті Запоріжжя. Закінчив радіотехнічний технікум. У 1977 році закінчив історичний факультет Запорізького державного педагогічного інституту[1]. Армійську службу проходив у прикордонних військах на Далекому Сході в Зеленому Клину на озері Ханка. Службу закінчив у званні старшини.[2]

З 1977 року викладав у 1-й школі міста Запоріжжя. В органи державної безпеки прийшов у 1979 році молодшим оперуповноваженим.

У 1996—2001 — заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України — директор Національного інституту стратегічних досліджень.

Член Комісії при Президентові України з питань ядерної політики і екологічної безпеки (від 1997); член Комісії при Президентові України з питань громадянства (від 1997); голова Ради з питань інформаційної безпеки при Президентові України (1998–2000); заступник головного редактора журналу «Стратегічна панорама»[3].

З 2001 — заступник Глави Адміністрації Президента України — керівник Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.

У 2001—2004 — радник Голови Служби безпеки України, керівник робочої групи Державної комісії з питань реформування Збройних Сил України.

З липня по грудень 2005 р. — заступник Голови Служби безпеки України[4][5].

Згодом радник Голови Служби безпеки України.

Живе в Києві.

Наукові праці

  • Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку. — К., 1999 (співавт.)
  • Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: зб. ст. за матеріалами міжнар. конф. / Національний ін-т стратегічних досліджень, Центр міжнародної безпеки та стратегічних студій ; голов. ред. О. Ф. Бєлов. — К. : ТОВ ВКФ «Сатсанга», 2001. — 224 с. — ISBN 966-554-037-8
  • Національна безпека України, 1994–1996 рр.: наукова доповідь НІСД / Рада національної безпеки і оборони України, Національний ін-т стратегічних досліджень ; ред. О. Ф. Бєлов [та ін]. — К. : [б.в.], 1997. — 198 с. — ISBN 966-554-001-7[6]
  • Сценарії національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. — К., 2001 (співавт.)
  • Історія Державного герба України: наук.-метод. посіб. / О. Бєлов, Г. Шаповалов ; Укр. ін-т нац. пам'яті [та ін.]. — К. ; Запоріжжя: АА Тандем, 2011. — 92 с. : іл. — Бібліогр. в кінці глав. — Бібліогр.: с. 79—90. — 300 прим. — ISBN 978-966-488-079-1.
  • Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт: монографія / О. Бєлов, Г. Шаповалов ; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К. ; Запоріжжя: Дике Поле, 2008. — 264 c. — Бібліогр.: с. 240—255

Нагороди та відзнаки

Примітки

  1. ↑ Історичний факультет. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
  2. ↑ ЧТО ТАКОЕ КОНТРРАЗВЕДКА И ИНФОРМАЦИОННОЕ-АНАЛИТИЧЕСКОЕ УПРАВЛЕНИЕ СБУ И ТАК ЛИ ОНИ ВСЕМОГУЩИ, КАК О НИХ ГОВОРЯТ?. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 11 червня 2014.
  3. ↑ БЄЛО́В Олександр Федорович
  4. ↑ Указ Президента України від 7 липня 2005 року № 1055/2005 «Про призначення О. Бєлова заступником Голови Служби безпеки України»
  5. ↑ Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1792/2005 «Про звільнення О.Бєлова з посади заступника Голови Служби безпеки України»
  6. ↑ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
  7. ↑ Указ Президента України від 3 лютого 2001 року № 71/2001 «Про присвоєння О. Бєлову почесного звання "Заслужений діяч науки і техніки України"»
  8. ↑ Стратегічні пріоритети, № 2 (23), 2012

Література

  • На сторожі незалежності держави: 10 років Службі безпеки України. — К.: СБУ, 2002. — С. 93
  • Служба безпеки України: становлення, досвід, пріоритети діяльності / В. Г. Пилипчук [та ін.]. — К. : НКЦ «Інститут оперативної діяльності та державної безпеки», 2007. — 192 с.: фотогр. — ISBN 966-8916-09-3

Посилання