Бялик Микола Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бялик.
Микола Іванович Бялик
Народився24 травня 1952(1952-05-24)
с. Осламів,
Віньковецький район,
Хмельницька область
Помер8 червня 2013(2013-06-08) (61 рік)
ГромадянствоСРСР СРСР Україна Україна
Місце проживанняРадісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область
Діяльністьінженер-технолог, керівник, політик
Alma materОдеський державний аграрний університет
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Микола Іванович Бялик (нар. 24 травня 1952, с. Осламів, Віньковецький район, Хмельницька область — пом. 8 червня 2013[1]) — голова правління ВАТ «Радсад» (з 03.1996); депутат Миколаївської обласної ради.

Першим серед жителів Миколаївської області отримав звання Героя України[2][3].

Біографія

Закінчив Новоушицький технікум механізації сільського господарства (1971); Одеський сільськогосподарський інститут (1979—1984), вчений агроном.

1971 — майстер виробничого навчання Говорівського СПТУ Хмельницької області. З 1971 — служба в армії, з 1974 — старший інженер-технолог, завідувач майстерні з ремонту комбайнів Мирівського відділення «Сільгосптехніки» Кагарлицького району Київської області.

З 1975 — прийомоздавальник Смілянського районного відділення «Сільгосптехніки» Черкаської області З березня 1977 — заступник директора, з січня 1991 — директор радгоспу (КСП) «Радсад» Миколаївської області (селище Радісний Сад, Миколаївський район).

Помер 8 червня 2013 року після тривалої хвороби — хронічної ниркової недостатності[4]. Похований на кладовищі селища Радісний Сад.

Сім'я

Батько Іван Миколайович (1928—2004); мати Антоніна Василівна (1930—1973); дружина Олена Макарівна (1952) — економіст ВАТ «Радсад»; син Андрій (1975) — заступник голови правління ВАТ «Радсад»; син Павло (1987) — студент Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Нагороди

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (13 листопада 2001; знак ордена № 33) — за визначний особистий внесок в організацію та забезпечення одержання найвищих показників з виробництва сільськогосподарської продукції, розвиток соціальної сфери[5]
  • Орден «За заслуги» III ст. (2 грудня 1998) — за сумлінну працю, вагомі досягнення в професійній діяльності[6]
  • Медаль «За ефективне управління» (02.2004). Почесна орден. відзнака «Суспільне визнання» III ст. (10.2003). Диплом Міжнародної академії рейтингу популярності і якості «Золота фортуна» (2002).

Примітки

  1. ↑ Умер глава правления ЗАО «Радсад» Николай Бялик // НикВести [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Они были первыми // Всеукраинский общественно-политический журнал «Имена». Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  3. ↑ Кавалеры первых украинских наград на Николаевщине // Газета Миколаївської обласної ради «Рідне Прибужжя». Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 21 березня 2013. [Архівовано 2013-10-02 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Умер Герой Украины, глава правления ЗАО «Радсад» Николай Бялик
  5. ↑ Указ Президента України № 1077/2001 від 13 листопада 2001 року «Про присвоєння звання Герой України». Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 9 червня 2013.
  6. ↑ Указ Президента України № 1323/98 від 2 грудня 1998 року «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ, організацій». Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 9 червня 2013.

Посилання