Бюльбюль золотогорлий

? Бюльбюль золотогорлий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Бюльбюлеві (Pycnonotidae) Рід: Бюльбюль (Pycnonotus) Вид: Бюльбюль золотогорлий
Біноміальна назва
Pycnonotus finlaysoni Strickland, 1844
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Pycnonotus finlaysoni Віківиди: Pycnonotus finlaysoni EOL: 919956 ITIS: 562611 МСОП: 103833866 NCBI: 182896

Бюльбю́ль золотогорлий[2] (Pycnonotus finlaysoni) — вид горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Вид названий на честь шотландського натураліста і мандрівника Джорджа Фінлейсона[3].

Опис

Золотогорлий бюльбюль

Довжина птаха становить 20 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно тьмяно-коричневе, за винятком лобу, скронь, горла і верньої частини грудей, які рясно поцятковані золотисто-жовтими смужками. Крила жовтуваті, нижня частина грудей і живіт поцятковані білими смужками, гузка жовта. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення. Спів гучний і чіткий[4].

Підвиди

Виділяють три підвиди:[5]

• P. f. davisoni (Hume, 1875) — долина річки Іраваді (західна і центральна М'янма);
• P. f. eous Riley, 1940 — південно-східна М'янма, південий Юньнань, Таїланд і південний Індокитай;
• P. f. finlaysoni Strickland, 1844 — Малайський півострів.

Деякі дослідники виділяють підвид P. f. davisoni у окремий вид Pycnonotus davisoni.[6]

Поширення і екологія

Золотогорлі бюльбюлі мешкають в М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, Камбоджі, В'єтнамі і Малайзії. Вони живуть у вологих тропічних лісах і чагарникових заростях, на узліссях і галявинах, на полях, пасовищах, плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря. Живляться плодами (зокрема плодами фікусів), ягодами і комахами, яких ловлять в польоті або шукають на землі. Сезон розмноження в Малайзії триває з лютого по вересень. Гніздо невелике, чашоподібне, розміщується в густій рослинності на висоті від 0,6 до 6 м над землею. В кладці від 2 до 4 яєць[7].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Pycnonotus finlaysoni. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 159. ISBN 978-1-4081-2501-4.
4. Myers, Susan (2016). Wildlife of Southeast Asia. Princeton University Press. с. 128. ISBN 978-0-691-15485-5. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
5. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 1 січня 2022.
6. BirdLife International (2016). Pycnonotus davisoni. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
7. Fishpool, L.; Tobias, J.; Kirwan, G.M. Stripe-throated Bulbul (Pycnonotus finlaysoni). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions, Barcelona. Процитовано 18 липня 2019.