БургБург — від лат. Burgus («вежа»); аналогічно Турріс (лат. Turris = «вежа») та Піргос (грецьк. Πύργος = «вежа»). Саме слово *burg- походить від протогерм. *bergan-, что перекладається як «зберегти / укрити / захистити»[1]. Термін був запозичений римлянами у германців у II ст. н. е., і спочатку застосовувався на Дунайському лімесі в Паннонії. Бурги були важливою складовою інженерних рубежів, які створювалися римлянами на кордонах Імперії в останні століття її існування. Головними тактичними завданнями бургів були — охорона та захист; контроль та спостереження на сухопутних і берегових ділянках кордонів, а IV століття було часом їх масового будівництва. Зводили локальні оборонні комплекси й у приморських містах для захисту важливих гаваней. Продовжувалась практика будівництва бургів і в ранньовізантійську епоху — за імператора Юстиніана I Великого (527—565) та його наступників. У 535—560 pp. у складі Дунайського, Балканського та Странджанського оборонних лімесів, і в префектурі Іллірик (Західні Балкани), було зведено та відновлено не менше 439 фортець та бургів[2]. Згодом (за доби Середньовіччя) термін "бург" став основою для позначення укріпленого міста, яка часто зустрічається у географічних назвах на території Німеччини, Австрії, Росії, а також Великої Британії, США Франції та ПАР. Фортифікація
Міста з закінченням -бургВід назв укріплень надалі отримували свої назви міста.
Персоналії
Примітки
Див. також |