Булавицький Іван Якович

Булавицький Іван Якович
Народження	25 вересня 1945(1945-09-25) (79 років) Кирнички, Суворовський район, Ізмаїльська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Країна	СРСР  Україна
Жанр	графіка, живопис, скульптура
Навчання	Тбіліська академія мистецтв
Діяльність	художник-гравер, скульптор
Роки творчості	1973–н. ч.
Нагороди

Іван Якович Булавицький (нар. 25 вересня 1945(19450925), с. Кирнички, Одеська область, Україна) — український графік, живописець, скульптор. Заслужений діяч мистецтв України, член Миколаївської обласної організації Національної спілки України. Автор прапора міста Миколаєва, герба і прапора Миколаївської області.

Біографія

Народився 25 вересня 1945 року у селі Кирнички Одеської області.

Служив у прикордонних військах у Закавказзі. Службу закінчував уже не на радянсько-іранському кордоні, де перебував спочатку, а у Тбілісі, куди його викликало командування для виконання обов'язків картографа[1].

У 1972 році закінчив Державну академію мистецтв у місті Тбілісі (майстерня книжної графіки). По закінченню навчання переїхав до Миколаєва. Творчу діяльність розпочав у 1973 році.

У липні 2006 року Іван Булавицький разом з сином Яковом Булавицьким створили іменну артгалерею Булавицьких «Апрель-В», для цього вони переобладнали свою квартиру. Нині експозиція постійно змінюється.

Член Спілки художників України з 1978 року, голова правління Миколаївської обласної організації Національної спілки України у 1997–2005 роках.

Працює у різних жанрах образотворчого мистецтва: як художник-монументаліст, як живописець, скульптор. Брав  активну участь в обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних виставках. Займається педагогічною діяльністю, доцент кафедри «Дизайн» гуманітарного інституту НУК імені адмірала С. Й. Макарова[2].

Творчість

Якщо умовно поділити творчий шлях Івана Булавицького, його можна досить чітко розподілити на три періоди:

• графічний — 1970-1980-ті роки;
• малярський — кінець 1980-х – початок 1990-х років;
• скульптурний — з 1990-х років[3].

Живопис — теж цілий етап у творчості художника. Іван Булавицький займався прикладним, монументальним мистецтвом, розписами, об’ємними композиціями. Багато робіт Булавицького знаходиться в приватних колекціях різних країн, зберігається в художніх музеях України: у Миколаївському художньому музеї ім. В. Верещагіна, Хмельницькому художньому музеї, Миколаївському краєзнавчому музеї.

Учасник багатьох виставок в Україні й за кордоном. Видав три авторських каталоги. Миколаївським обласним телебаченням знято фільм «Художник і скульптор І. Булавицький» (1992 рік, режисер В. Завізіон).

Автор прапора Миколаєва (1999), герба і прапора Миколаївської області (2001), знаків «Городянин року», «Людина року»[4][2].

Вибрані роботи

• скульптура «З минулого у майбутнє» (Кара, Франція, 1994);
• скульптура «Пісня степу Скіфії» (Трускавець, 1995);
• скульптура «Закохані в Сафо» (заповідник «Одеський замок», Одеса, 1996);
• скульптура «Зародження життя» (Теніно, Вашингтон, США, 1998);
• прапор Миколаєва (1999);
• герб і прапор Миколаївської області (2001);
• пам'ятник Святому Миколаю Чудотворцю (Миколаїв, Каштановий сквер, 2005);
• меморіальна дошка поету Е. І. Январьову (Миколаїв, 2009);
• пам'ятник «Скорботний ангел Чорнобиля» (Миколаїв, сквер ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС);
• меморіальна дошка художнику А. П. Завгородньому (Миколаїв, 2012);
• меморіальна дошка громадському діячу В. А. Карнауху (Миколаїв, 2016);
• меморіальна дошка актору М. А. Кравченку (Миколаїв, 2020)[3].

Твори живопису характеризуються холодним колоритом, фігуративністю і статичними образами. Основна тема творчості — відображення історичних подій та особистостей.

• серія листів «Ольвія»;
• літографія «Прощання зі старим зоопарком» (1975);
• серія «Дерева взимку» (1975);
• серія листів «Острів Березань» (1986);
• «Крим. Сугдея» (1987);
• «Рух» (1990);
• «Гетьманська Україна» (1992)[4].

Виставки

Брав участь в українських і міжнародних симпозіумах скульптури в камені: Ольвія (1991), Очаків (1992), «Євроскульптура» (Кара, Франція, 1994), «Камінь-95» (Трускавець), «Неоліт-97» (Львів). Широке міжнародне визнання принесли скульптури, вирізьблені на симпозіумі «Монарх-98» (Теніно, Вашингтон, США) і «Мармур-99» (Денвер, Колорадо, США). У 2005 році у складі української делегації Іван Булавицький побував на Венеціанському бієнале[2].

Виставки

Обласні виставки

• Обласна виставка «40 років визволення Миколаївщини від німецько-фашистських загарбників» (1984);
• Обласна виставка «40 років Перемоги» (1985);
• Обласна виставка «Художники і край» (1993).

Персональні виставки

• Тбілісі, Грузія (1985);
• Очаків, Україна (1989);
• Миколаїв, Україна (1992).

Нагороди, звання

• Заслужений діяч мистецтв України (2000)[5];
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999);
• Почесна грамота Спілки художників України (2005);
• Почесне звання «Городянин року — 2006» в номінації «Мистецтво» — за створення пам'ятника святому Миколаю;
• Орден Української Православної Церкви князя Володимира (2006);
• Верещагінський знак за багаторічну дружбу з Миколаївським художнім музеєм ім. В. Верещагіна.

Примітки

1. Наточа, Екатерина (2012). Иван и Яков – отец и сын. Миколаїв: Миколаївський літературно-художній журнал «Соборна вулиця» (3.2012). с. 95—96.
2. Булавицький Іван Якович. Миколаївська обласна бібліотека ім. В. О. Лягіна (укр.). Процитовано 7 квітня 2023.
3. МООНСХУ | Художники Миколаєва. Булавицький І.Я. nikart (рос.). Процитовано 7 квітня 2023.
4. Росляков, С. М. (2004). Булавицький Іван Якович (Ukrainian) . Т. 3. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
5. Довідник НСХУ. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 19 червня 2012.

Джерела

• Булавицький Іван Якович. Біографічна довідка