Будинок Рубенса

Музей Будинок Рубенса
51°13′02″ пн. ш. 4°24′34″ сх. д. / 51.217222222222° пн. ш. 4.4094444444444° сх. д. / 51.217222222222; 4.4094444444444
Типprivate mansiond[1]
музей (1946)[2] і будинок художниківd
Назва на честьПітер Пауль Рубенс
Статус спадщиниbeschermd monumentd[1]
Країна Бельгія[2]
РозташуванняБельгія Wapper, 9-11, 2000 Антверпен, Бельгія
Адреса2000[2] Wapper 9-11
СтильАрхітектура Відродження і бароко[1]
АрхітекторПітер Пауль Рубенс, Emiel Van Averbeked[1], Victor Blommaertd[1], Edward Deckersd[1], Arthur Dupond[1], Лукас Файдерб[1], Joseph Hertogsd[1], Willy Kreitzd[1] і Leopold Van Esbroeckd[1]
ЗасновникПітер Пауль Рубенс
Засновановідкритий у 1946 р.
Відкрито1946
Сайтrubenshuis.be
Будинок Рубенса. Карта розташування: Бельгія
Будинок Рубенса
Будинок Рубенса (Бельгія)
Мапа
CMNS: Будинок Рубенса у Вікісховищі

Будинок Рубенса (Rubenshuis, англ. Rubens House) — муніципальний музей міста Антверпена, присвячений життю і творчості уславленого художника 17 століття Пітера Пауля Рубенса з частковим відтворенням його інтер'єрів та мистецьких колекцій.

Історія

Рубенс вісім років прожив в Італії. Починав як художник-іноземець в Венеції. Але трохи перегодом отримав посаду придворного художника при дворі герцога Мантуї. Стосунки з вельможним меценатом були непогані (враховуючи шляхетність володаря і нешляхетність Рубенса як слуги), що дало можливість подорожувати містами Італії і вивчати твори своїх попередників. Герцог довірив Рубенсу у 1603 р. дипломатичний візит до двору короля Іспанії Філіпа ІІІ, від милостей якого на той час залежала і Фландрія, батьківщина художника.

Ще за часів перебування в Італії Рубенс виявив зацікавленість в архітектурі. Свідченням цього став твір — альбом «Палаци Генуї», надрукований у 1622 р.

Будівництво власної оселі

Парадний двір будинку Рубенса

У 1609 р., під час перебування в Антверпені, Рубенс узяв шлюб з Ізабеллою Брант. Добре склалася тут і його кар'єра, він був прийнятий на службу до намісників іспанського короля у Фландрії з правом проживання поза двором своїх меценатів. На хвилі стабільного матеріального успіху у 1610 р. він і розпочав будівництво власного будинку, що переводило теоретичну зацікавленість в архітектурі у реальну площину.

Він придбав будинок з ділянкою землі (нині вулиця Wapper, 9-11), який перебудував за власним смаком з урахуванням італійського досвіду та архітектури палаців бароко, особливо Генуї. Фасад на вулицю залишений у звичних формах багатої бюргерської оселі. Перебудови були здійснені на фасадах парадного двору, на фасаді майстерні. Ділянка землі була розпланована як невеликий сад з пишною, декоративною аркою в стилістиці фламандського бароко.

Оселя наповнювалась колекціями художника, де були:

  • антична скульптура
  • камеї, гобелени та твори ужиткового мистецтва
  • власні картини, що не підлягали продажу
  • картини художників-попередників
  • збірка картин сучасних майстрів
  • меблі 17 століття тощо.

Рубенс житиме тут до власної смерті. Збережена і каплиця родини Рубенс в церкві Св. Якова в Антверпені.

Заповіт і аукціон

Рубенс склав заповіт незадовго смерті, по якому мистецька колекція підлягала розпродажу та розділу отриманих грошей між другою дружиною митця та дітьми. Опис колекції зафіксував наявність:

Свою колекцію античних мармурових скульптур ще у 1926 р. він продав англійцю герцогу Букінгему. Заради нових пам'яток античного мистецтва Рубенс віддав частку своїх картин і гобелени власного зібрання.

Картини з оголеною натурою по смерті чоловіка друга дружина Рубенса намагалася спалити, але її умовили продати їх, що давало гроші і вигідно позбавляло жінку від клопоту з ними. Тобто, ще за життя Рубенса частка колекцій змінила своє перебування. А по смерті митця була розпродана і перейшла до власників в різні країни.

Картини з колишньої збірки Рубенса

  • «Автопортрет з Ізабеллою Брант», Мюнхен, Стара Пінакотека
    «Автопортрет з Ізабеллою Брант», Мюнхен, Стара Пінакотека
  • «Друга дружина з шубою», Художньо-історичний музей, Відень
    «Друга дружина з шубою», Художньо-історичний музей, Відень
  • Можливо, дочка Клара Серена, Ермітаж, Санкт-Петербург
    Можливо, дочка Клара Серена, Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Єлена Фурман з дітьми», Лувр, Париж
    «Єлена Фурман з дітьми», Лувр, Париж

По смерті Рубенса

Будинок був проданий і за століття декілька разів міняв своє призначення, втрачаючи оздоби інтер'єрів, меблі, скульптури, рослини і розпланування саду.

Створення музейного закладу

У 20 ст. перебудований будинок придбав муніципалітет з метою створення музею Рубенса. З 17 століття оригінальними залишились лише двері та декоративна арка в саду. За старими планами та гравюрами були відтворені деталі та оздоби фасадів. Інтер'єри насичені автентичними меблями 17 століття та картинами сучасників Рубенса чи його учнів і помічників. Музей відкрито у 1946 р.

Відтворити первісні колекції Рубенса нема ніякої можливості через їх перебування за кордонами Бельгії. До того ж, вони неодноразово змінили власників, а частка — вже надбання супермузеїв світу, серед яких —

Колекції музею

Георг Петель, «Гріхопадіння Адама і Єви». Будинок Рубенса, Антверпен.

В музеї мало меморіальних речей, предметів з колекцій Рубенса, тому він досить мало предстає як музей меморіальний. Правда, заклад отримав два портрети Бартоломеуса Рубенса та Барбари Арентс (діда та баби Рубенса, художник — Якоб Клас ван Утрехт). В експозиції — ескізи майстра, портрети, копії його картин.

Серед картин митця є автопортрет. Представлені меблі 17 ст, картини попередників і сучасників майстра. Будинок Рубенса позиціонує себе як центр вивчення мистецтва Фландрії від середньовіччя до бароко.

У 2010 р. музей придбав чотири нові картини на умовах довготривалого кредиту, де є й твори Рубенса та його майстерні.

  • Отто ван Веен. «Йоганн Міреус», четвертий архієпископ Антверпена, 1611 р.
    Отто ван Веен. «Йоганн Міреус», четвертий архієпископ Антверпена, 1611 р.
  • Худ. «Ян Бокхорст», «Повернення селян з ринку», Будинок Рубенса
    Худ. «Ян Бокхорст», «Повернення селян з ринку», Будинок Рубенса

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м https://id.erfgoed.net/erfgoedobjecten/6304
  2. ↑ а б в https://erfgoedkaart.be/?id=12248

Джерела

  • Сборник «Питер Пауль Рубенс. Письма, документы, суждения современников», автор-составитель Егорова К. С. М, «Искусство», 1977
  • «Художник», сентябрь, 1990

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Будинок Рубенса