Бубес Ярослав Григорович

Ярослав Григорович Бубес
Полковник м/с
Загальна інформація
Народження	3 лютого 1948(1948-02-03) (76 років) Львів
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Медичні сили
Нагороди та відзнаки
Заслужений працівник охорони здоров'я України Медаль Медаль «За працю і звитягу»

Ярослав Григорович Бубес — український лікар, Заслужений працівник охорони здоров'я України[1], полковник медичної служби Збройних Сил України.

З життєпису

Народився 3 лютого 1948 року у Львові.

У 1966 році поступив у Львівський медичний інститут, та після чотирьох курсів перевівся на військово-медичний факультет Саратівського медичного інституту.

Службу розпочав у 1972 році на посаді начальника медичного пункту авіаційної частини в м.Старокостянтинів Хмельницької області. З 1974 по 1980 рік вже керував медичною службою авіаційного полку в м.Чортків Тернопільської області. у той же час продовжував навчання і отримав спеціальність лікаря-отоларинголога. В 1976 році в Московському науково-дослідницькому інституті авіаційної і космічної медицини пройшов п'ятимісячну підготовку з психології для роботи в медичній лабораторії загону космонавтів.

У 1980—1982 роках Ярослав Бубес очолював терапевтичне відділення Мукачівського військового госпіталю. Пізніше тривалий час проходив службу на різних посадах у Львівському військовому госпіталі (на той час 1120 окружний військовий госпіталю Прикарпатського військового округу): З 1982 по 1987 рік — старший ординатор відділення військово-лікарської експертизи льотного складу, з 1987 по 1990 рік — начальник приймального відділення, з 1990 по 1992 рік — начальник медичної частини, та 1992 по 1994 рік — начальник цього госпіталю.

У 1994 році очолив Головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони України, а у 1996 році з ініціативи Головного військово-медичного управління Ярослав Григорович був переведений на посаду начальника військово-медичного управління Прикарпатського військового округу.

В 1998 році звільнився з лав Збройних Сил України.

В 1999—2001 роках працював на посаді начальника відділу головних медичних спеціалістів Головного військового клінічного госпіталю, з 2001 року — заступник генерального директора (головний лікар) Державного олімпійського учбово-спортивного центру України.

У 2017 році очолив новостворене відділенням відновлювального лікування НВМКЦ «ГВКГ» що займається медичною реабілітацією військових.[2]

Нагороди та відзнаки

• Медаль «За працю і звитягу»[3]

Примітки

1. Указ Президента України від 23 серпня року № 389/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
2. Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» пропонує нові медичні послуги із медичної реабілітації військовим, учасникам АТО та ветеранам
3. Указ Президента України від 4 вересня року № 804/2008 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»

Джерела

• История Киевского военного госпиталя. Книга ІІІ. Киевский военный госпиталь во второй половине ХХ века. Главный военный клинический госпиталь Министерства обороны Украины // М. П. Бойчак. — Київ: Преса України, 2007. — 960 с. — ISBN 978-966-8373-80-0. (рос.)