Брянське князівство
Бря́нське князі́вство — руське князівство, яке існувало протягом XII-XV століть з центром в місті Брянськ. Спочатку у Брянську не було княжого столу, і він перебував у складі Чернігівського князівства, після монгольської навали — політичний центр Чернігово-Сіверских земель. Брянський князь зазвичай носив титул великого князя Чернігівського. ІсторіяТочний рік заснування Брянська невідомий. Умовно, на підставі даних археологічних розкопок, вважається що місто було засноване близько 985 року. Вперше згадується в літописах у 1146 році під назвою Дебрянськ. Назва ця, очевидно, походить від непрохідних лісів (дебрів), які оточували місто. З 1146 року Брянськ входив до складу Чернігівського князівства, в 1159 — 1167 років — до складу Вщижского князівства. У 1246 році, коли розгромлений татарами Чернігів занепав, Брянськ виділився в самостійне князівство, а в 1263 році Роман Михайлович Старий переніс в Брянськ і чернігівський стіл. В кінці XIII століття за Брянське князівство йшла міжусобна боротьба між чернігівською і смоленською гілками Рюриковичів, яка закінчилась утвердженням у Брянську представників Смоленських Ростиславичів, які правили князівством понад 50 років. У 1356 році Брянськ був захоплений литовським князем Ольгердом і став уділом Великого князівства Литовського. У 1430 Брянське князівство було ліквідовано. У 1500 році Брянськ був захоплений Іваном III і приєднаний до Московської держави, проте ще довгий час Велике князівство Литовське, а пізніше — Річ Посполита не полишали надії повернути собі це місто. Правителі Брянського князівстваОльговичі
Ростиславичі
Гедиміновичі
Література
|