Опублікував 57 альбомів, серед яких 50 студійних, 1 концертний та 6 збірок. Найвідоміший запис: Антологія Неаполітанської пісні (італ.Antologia della Canzone napoletana).
Біографія
Антонелло Ронді, Маріо Треві та Бруно Вентуріні 26 листопада 2005 на їх номінуванні Кавалерами Мальтійського Ордену
Дитинство
Бруно Вентуріні народився у Пагані, індустріальному центрі провінції Салерно. Його батько, Рафаеле, був неапольським торгівцем тканинами. Мати, Вікторія Фуско, уродженка Ангрі.
У 1955 році, коли Бруно було десять років, сім'я переїхала до Рима, у зв'язку з важкою хворобою, (Цироз печінки)), що раптово вразила батька.
У період навчання в початковій школі, мав невеликий вокальний досвід у хорі радіопрограми La Radio per le scuole (Радіо для шкіл), що її на початку п'ятидесятих вів відомий теле та радіо ведучий Нунціо Філоґамо (Nunzio Filogamo).[1]
У 1957, щоб підтримати батьків у витратах на лікування, старший брат Пеппіно почав мандрувати невеликими ринками столиці як вуличний торговець трикотажу. Бруно супроводжував його, співаючи пісні задля привернення уваги перехожих. Одного разу, на Порта Портезе, його випадково почув знаменитий тенорМаріо Ланца який, з актрисою Марізою Аллазіо, в цей час знімався на вулицях міста у декількох сценах фільму До побачення Риме/Сім пагорбів Рима[en]. Ланца подарував хлопчику десять доларів і наснажив його вчитися та вдосконалюватися у співі.[1]
Після смерті батька, що сталася місяць по тому, Бруно з матір'ю та братами повернувся у Салерно і продовжив навчання в бухгалтерському коледжі.
В ці роки, під час одного з добродійних спектаклів, що відбувалися у розсіяних по місту маленьких театрах та аудиторіях, в яких він часто брав участь поміж інших молодих фігурантів, Вентуріні познайомився з однією оперною екс-співачкою, яка, захоплена його можливостями, взялася влаштувати його навчання у музичному ліцеї. Вступне прослуховування продовжувалося протягом декількох тактів славетної неаполітанської пісніTorna a Surriento. Маестро Альфредо Джорлео (Alfredo Giorleo) почувши спів, негайно призначив години безкоштовних занять і запропонував оплатити метод Бона (metodo Bona) сольфеджіо.[2]
Дебют
Дебют відбувся у Неаполі, увечері 15 жовтня1959 на святі Порта Капуана.[3]
Синьйор Вісконті, торгівець колега старшого брата, запропонував Бруно взяти участь у пісенному огляді, що називається Porta Capuana 'n festa (Порта Капуана у святкуванні), організатором котрого був Рафаеле Руссо (Raffaele Russo).[4]
На конкурсі були присутні відомі імена, але існувала також невеличка секція присвячена початківцям. Декорації зображували узбережжя Неаполя з типовим морським пейзажем, оркестр Радіо Наполі під орудою Luigi Vinci та ведучий Коррадо Мантоні[it].[3]
Молодий Вентуріні з захватом дивився на всіх відомих артистів, що складали йому компанію за сценою. Після виступу Джіно Латілла (Gino Latilla), що запалив публіку виконанням пісні Tchumbala bey, конферансьє запросив за кулісами наступного артиста, але всі знаходились в нерішучості: жоден не бажав мірятись з таким великим успіхом. Але хлопчик, якому ще не було й чотирнадцяти, не переймався такими речами, він вийшов на сцену після Латілли.
Бруно заспівав три пісні, всі неаполітанською: Passiggiatella (Ніза (Nisa) та Рендіне (Rendine)), Serenatella 'e Maggio (Крешенцо (Crescenzo) та Ольів'єро (Oliviero)), L'urdemo raggio 'e luna (Фйоре (Fiore) та Віана (Vian)). Несподівано для всіх, публіка була у надзвичайному захваті.[5]
По закінченні виступу, до хлопця підійшов директор та співвласник відомої в ті часи неапольської фірми грамзапису «Phonotype Record» Лелло Еспозіто [Lello Esposito]; він засипав його компліментами та запросив прийти на прослуховування.
З цього починається його славетна кар'єра у звукозапису. Стара неапольська фірма Universal Phonotype Record запропонувала йому контракт на запис платівок на 78 обертів з оркестрами Маріо Фести (Mario Festa) та Джузеппе Анетепи (Giuseppe Anepeta).
Становлення
Молодий Бруно багато працював з різними видатними музикантами, переймаючи їх професіоналізм і навчаючись у них розуміти та відчувати музику.
Втративши у ніжному віці батька, пізніше він знайшов підтримку у славетного комедіографа, текстяра та сценариста Мікеле ‹Ґальдьєрі (Michele Galdieri). Вагомий діяч італійськоготеатру, автор знаменитих неаполітанських та італійських пісень Наприклад, Munasterio 'e Santa Chiara, Non dimenticar), залишив йому у спадок цінні поради щодо життя та мистецтва.
Інший видатний артист, що вплинув на розвиток Вентуріні, — кантауторе Серджіо Бруні. якийсвоїм прикладом надихав генерацію виконавців неаполітанської пісні вірити у свій голос та силу інтерпретації, в самих себе та власний талант, а також наполегливо працювати задля досягнення своєї мети.
Міжнародне визнання
Вентуріні під час концерту «Пам'яті Карузо» у Придворному театрі королівського палацу Казерти
Початок міжнародного визнання Вентуріні пов'язується з його тріумфальною подорожжю до США у 1964, що визначалася мас-медіа як гучна подія. Подорож мала кульмінацією хвилюючий та дуже вдалий концерт у Бруклінській академії музики[en], тобто в тому театрі (зараз театр-музей), де у грудні 1920Енріко Карузо закінчив свою дивовижну кар'єру.
Найбільш поважна музична критика, розглядаючи Бруно Вентуріні як одного «з найкращих тенорів нашого часу…», оголосила його «ідеальним мостом між минулим, сучасним та майбутнім» класичної неаполітанської пісні[6].
Вентуріні з незмінним успіхом давав концерти в усьому світі та часто виступав на телебаченні лише під фортепіанний акомпанемент таких майстрів як Франко Дзаулі та, автора популярнішої Anema e core (Душа і серце), Сальве Д'Еспозіто[7].
Marcel Prawy — художній керівник Віденської державної опери, музикант рівня Коула Портера та Джорджа Гершвіна і великий знавець бельканто — вважав мистецтво Вентуріні, разом з Енріко Карузо, вокальним найвищим проявом мистецтва неаполітанської пісні і часто користався нагодою співпрацювати з ним. Під час концерту співака у Каринтії, він прилюдно сказав: «Любий Бруно, пам'ятай, ти новий великий Карузо, але передусім ти безмежний Вентуріні».
Антологія Неаполітанської Пісні
Ідея Антології Неаполітанської Пісні належить агентові Міланської фірми грамзапису «S.A.A.R.» Карло Казале (Carlo Casale). Керівництву вона здалася не надто цікавою, і, щоб умовити комерційного директора Серджіо Баллоні (Sergio Balloni) розпочати реалізацію проект, що вимагав значні кошти, він взяв на себе весь тягар неуспіху у разі, коли продажі незмогли б задовольнити очікування Баллоні та власника Вальтера Ґуертлера (Walter Guertler).
На сьогодні ця праця Вентуріні була продана в усіх країнах світу в різноманітних варіантах (MC, LP, CD) у більш ніж 100 міліонах копій.
На короткий період Антологія перейшла до фірми грамзапису Ariston Records[it] Карла Альберто Россі (Carlo Alberto Rossi), де було опубліковано декілька томів, але пізніше повернулася до «S.A.A.R.», де й була закінчена.
Співробітництво
Вентуріні завдячує своїм мистецтвом багатьом італійським та всесвітньо відомим сольним музикантам та диригентам, серед яких згадують:
Сингли (78, 45 обертів), альбоми (33 оберти та CD), серед яких 50 студійних (33 оберти та CD), 1 концертний (33 оберти) і 6 офіційних збірок (33 оберти та CD)
1983...Torna a Surriento con Anema e core...LIVE - Concerto per l'80º anniversario della canzone Torna a Surriento (Duck Record, Green Records, GRN 22001)
1984Solamente per amore (Duck Record, Green Records, GRN L003)
1985L'oro di Napoli (Saar Records, Joker, SR 7004) raccolta
Закордонна дискографія (33 оберти та CD), компіляції різних артистів (33 оберти та CD), CD, що містять композиції у виконанні Вентуріні, окремі публікації (CD), найбільш поширені неофіційні збірки (CD)
Дискографія за межами Італії
Аргентина
33 оберти
1977Bruno Venturini - Antologia napolitana volumen 1. Canciones célebres de 1880 a 1934 (Phono Musical Argentina, Diorama, MP 5029)
1977Bruno Venturini - Canzonettas napolitanas (Tonodisc, NG Records, NG 6009)
1974Bruno Venturini - Antologia napolitana vol. 1 (Alamo, AL 15041)
Сполучені Штати
33 оберти
1973Antologia napoletana volume 1 - Canzoni celebri dal 1880 al 1934 (Peters International, PLD 3723)
1973Antologia napoletana volume 2 - Canzoni celebri dal 1839 al 1930 (Peters International, PLD 3724)
1974Antologia napoletana volume 3 - Canzoni celebri dal 1888 al 1945 (Peters International, PLD 3841)
1974La canzone napoletana - L'ammore (Peters International, PLD 3842)
1974La canzone napoletana - I ricordi (Peters International, PLD 3843)
1974La canzone napoletana - Napoli camorrista (Peters International, PLD 3844)
Компіляції різних артистів
Італія
33 оберти
1973Malanapoli - volume 1 (Phonotype Record, Leon Disco, SPX 10006) з піснею Stella furastiera.
1985Souvenir - 15 canzoni originali (Saar Records, Lotus, LOP 14109) з піснею 'O sole mio.
1987Souvenir d'Italia (Saar Records, Lotus, LOP 14126) з піснями : Maria Marì, Torna a Surriento, Funiculì funiculà e Santa Lucia luntana.
CD
1996Souvenir di Napoli - Venturini, Villa, Anedda, Pagano, Abbate (Saar Records, Joker) з піснями: Marechiare e Guaglione.
1994Roberto Murolo, Peppino Di Capri, Bruno Venturini (Saar Records, Joker) з піснями: Caruso, Reginella, Scapricciatiello, Io 'na chitarra e 'a luna, Core 'ngrato, Lacreme napulitane, Scétate, Mamma mia che vò sapè!?, Napule canta, Napule e Surriento, Comme se canta a Napule e 'O sfreggio. (box 3 CD)
2006 'O sole mio - Antologia della canzone napoletana: Mario Abbate, Sergio Bruni, Enrico Caruso, Fausto Cigliano, Giuseppe Di Stefano, Beniamino Gigli, Mario Merola, Roberto Murolo, Tito Schipa, Bruno Venturini, Claudio Villa, I Mandulini Napuletani (Ducale, serie Deja Vu Definitive Gold, Retro Gold) з піснями: Guapparia, Munasterio 'e Santa Chiara e Piscatore 'e Pusilleco. (box 5 CD)
Німеччина
CD
2002World of... Italian hits of the 50's (ZYX Records, Mint Records) з піснями: Dicitencello vuie, Mamma e I' te vurria vasà.
2003Italo folk canzone (ZYX Records, Mint Records) з піснями: I' te vurria vasà e Torna a Surriento.
2008World tour - Around the world: 20 stationen einer fazinierenden musikalischen weltreise (Sony Music) з піснями: Torna a Surriento, Dduje paravise, Comme facette mammeta e 'O sole mio.
2009World tour - Amore napoletano (Sony BMG) з піснями: Torna a Surriento, Dduje paravise, Comme facette mammeta e 'O sole mio.
Японія
33 оберти
1977Tutte le canzone napoletane (King Record, Seven Seas, GXG 19/20) з піснями: 'O marenariello, Maria Marì, Te voglio bene assaie, Voce 'e notte, Tu ca nun chiagne, Core 'ngrato, Dicitencello vuie e Passione.
1976La storia di canzone italiana (King Record, Seven Seas, GXF 31/5) з піснеюTe voglio bene assaie.
CD
1987Napoletana - Canzone best star album on cd, Claudio Villa and Bruno Venturini (King Record, Seven Seas) з піснями: Te voglio bene assaie, Marechiare, Maria Marì, Piscatore 'e Pusilleco, Dicitencello vuie, Passione, 'O paese d' 'o sole, Simmo 'e Napule paisà, Voce 'e notte e 'O sole mio.
2000Viva Napoli! Best of napoletana (King Record, Seven Seas) з піснями: Dicitencello vuie, 'O sole mio, Core 'ngrato e Torna a Surriento.
Окремі видання
1982Italiacanta Napoli - Bruno Venturini: canzoni celebri dal 1887 al 1947 (Targa, ICCD 22) CD fuori produzione
2007Nun me scetà - La Napoli di Bruno Venturini (Fabbri Editori, collana La grande canzone napoletana)
Неофіційні збірки
1996Bruno Venturini - Torna a Surriento (Butterfly Music, Replay Music)
1997La voce di Napoli - Bruno Venturini: Napoli canta (Leader Music Italia/Argentina)
2006Bruno Venturini - Le più belle canzoni napoletane (Sound Music International)
1980: Una giornata a Sydney con Bruno Venturini (Montino's PTY. LTD. Film Management, Musical Variety Promotions)
Нагороди
Великий Офіцер Ордена за заслуги перед Італійською Республікою — 27 грудня1995. За пропозицією президії Ради міністрів. За інтернаціональні художні заслуги.[13]
Командор Ордена за заслуги перед Італійською Республікою — 2 червня1981. За пропозицією президії Ради міністрів.[14]
Офіцер Ордена за заслуги перед Італійською Республікою — 27 грудня1978. За пропозицією президії Ради міністрів.[15]
Кавалер Ордена за заслуги перед Італійською Республікою — 27 грудня1975. За пропозицією президії Ради міністрів.]].[16]
↑Franz Endler, авторитетний музичний критик Kurier di Vienna, сказав про Вентуріні: «Und Bruno Venturini, als ein Sanger neaples angekundigt, der Lieder seiner Heimastadt so sang, wie es seine Kunstkollegen Carreras und Pavarotti manchmal versuchen, aber so original nie zuweg bringen».
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2009. Процитовано 1 вересня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Важливий для колекціонерів; перевиданий у 1981 ad opera di Durium, Stereo Start, LPS 40113
↑Важливий для колекціонерів; перевиданий у тому ж році тією ж фірмою виданні Broadway (Italdisc, Broadway, BW 188), для іноземного ринку
↑Важливий для колекціонерів; перевиданий 1980 ad opera di Ariston Records, Oxford, OX 3184
↑Важливий для колекціонерів; перевиданий у 1989 на opera di Dischi Ricordi, Orizzonte, ORL 9085
[недоступне посилання з червня 2019 Неаполітанські пісні у виконанні Бруно Вентуріні для ознайомлення у MP3 (лише в UA-X)][недоступне посилання з жовтня 2019]
