|
Бражникові
 Бра́жникові (Sphingidae) — родина великих або середнього розміру метеликів. Тіло товсте, сильне. Передні крила вузькі, довші за задні. Хоботок часто-густо довший за тіло. Більшість бражникових літає увечері та вночі. Гусінь велика, майже завжди з рогом на задньому кінці тіла; гусениці багатьох бражникових при подразненні набувають пози, в якій нагадують статую сфінкса, звідки походить латинська родова назва багатьох форм — Sphinx. Відомо близько 1 200 видів, найбільші за розміром (до 18 см в розмаху крил) в Бразилії. В Україні зустрічається понад 20 видів бражникових, у тому числі бражник мертва голова (Acherontia atropos), бражник тополевий (Laothoe populi), бражник бузковий (Sphinx ligustri) та інші. 7 видів бражникових занесено до Червоної книги України. Обтічним тілом, вузькими, витягнутими крилами бражники нагадують малесенький літак-винищувач. Ці комахи, дійсно, вправні літуни, найкращі серед метеликів. Швидкість їх перевищує 50-60 км/год.[1].  ОписІмаго Великі або середньої величини метелики, з потужним тілом. Розмах крил 30-175 мм. У більшості видів 80-100 мм. Вусики довгі, веретеноподібні, зазвичай із загостреною і гачкоподібно загнутою вершиною. Очі круглі, голі, часто прикриті згори чубком з подовжених лусочок. Хоботок зазвичай дуже довгий, перевищує у декілька разів довжину тіла, рідше короткий, іноді зредукований. Губні полапки добре розвинені, загнуті догори, із зовнішнього боку густо покриті лусочками, з внутрішньої сторони зазвичай позбавлені лускатого покриву. Лапки несуть декілька рядів коротких, міцних шипиків. Черевце покрите прилеглими лусочками, зібраними на кінці у вигляді пензлика або широкої щітки. Передні крила більш ніж в 2 рази довші за свою ширину, з підгостреною вершиною. Їх зовнішній край рівний або різьблений, з глибокими вирізками між жилками, сильно скошений до заднього краю, іноді округлий. Задні крила зазвичай в 1,5 разу довше за свою ширину, помітно скошені до заднього краю, з неглибокою виїмкою по зовнішньому краю перед анальним кутом. Зачіпка зазвичай добре розвинена, іноді рудиментарна. Деякі бражники для захисту від хижаків імітують ос і джмелів зовнішнім виглядом, наприклад, шмелевидка жимолостна і шмелевидка скабіозова. Подібність досягається завдяки забарвленню, формі тіла та структурі крил — вони майже позбавлені лусочок і прозорі, задні крила коротші за передні, а лусочки на них зосереджені на жилках[2]. При цьому, коли шмелевидки виходять з лялечок, вся поверхня їхніх крил покрита лусочками (крила здаються напівпрозорими), які опадають після перших змахів.  Більшість бражників активні в сутінки і вночі, але деякі види, такі як бражники-язикани (Macroglossum stellatarum) і шмелевидки (Hemaris), літають лише вдень. Сфекодина хвостата або малий виноградний бражник (Sphecodina caudata) активний у ранкові години. У помірних широтах більшість видів дає одне покоління на рік, рідше — два-три покоління. Швидкість польоту деяких бражників досягає 15 м/с[3]. Для бражників характерний зависаючий політ (ховеринг), типовий для великих комах, які харчуються нектаром, але через велику масу тіла не можуть сідати на квітку. Мадагаскарська орхідея ангрекум полуторафутовий з дуже глибокою квітковою чашечкою запилюється єдиним ендемічним видом бражників Xanthopan morgani praedicta, який має хоботок довжиною 225 мм[4][5][6][7]. Гусениця Гусениці досить великі, з п'ятьма парами ніг. Забарвлення досить яскраве, з косими смужками і плямами у вигляді очей. Гусениці розвиваються переважно на деревних і чагарникових породах, значно рідше — на трав'янистих рослинах, відрізняються вузькою харчовою вибірковістю і найчастіше здатні живитися тільки на одному або декількох близькоспоріднених видах рослин; багатоїдні види серед бражників зустрічаються рідко. Окремі види відомі як другорядні шкідники сільського і лісового господарства. У лісах трохи ушкоджують різні хвойні і широколистяні породи, в садах — плодові і кісточкові культури. На задньому кінці тіла гусениці майже завжди є характерний щільний наріст — «ріг». Гусениці проявляють активність в присмерковий і нічний час доби. Характерні косі смуги перетинають по два сегменти[8]. У гусениць поздовжня вісь голови розташована більш-менш перпендикулярно до осі тіла, ротові органи спрямовані вниз. Гусениці Amorpha juglandis для відлякування хижаків при нападі видають свист, випускаючи повітря через пару дихалець на восьмому сегменті черевця. Ці звукові сигнали варіюються — від звуків, які розрізняє людина, до ультразвуку. Вони можуть складатися з 1—8 звуків, різних за спектром: від простого монотонного сигналу до складної звукової композиції з піками на частотах 9, 15 та 22 кГц[9][10][11]. Гусениці деяких видів, наприклад Hemeroplanes triptolemus, своєю забарвленням імітують змію[12]. При цьому гусениця одночасно розширює сегменти черевця та грудей, утворюючи форму голови змії, що підсилює схожість. ЛялечкаЛялечка відрізняється тим, що на задньому кінці у неї є підвищення у вигляді рогу, якого позбавлені тільки небагато видів. АреалВсі представники родини — теплолюбні комахи, але багато видів є активними мігрантами і залітають на території, що лежать значно північніше місць їх розмноження. Вони здатні перелітати через моря і гірські хребти (висотою понад 3500 м над рівнем моря). Наприклад, мертва голова (Acherontia atropos) та олеандровий бражник здійснюють щорічні міграції з південних регіонів — Туреччини, Північної Африки — до Центральної та Східної Європи, де вони залишають потомство, яке у більшості випадків гине взимку. Нове покоління навесні знову мігрує в ці регіони з півдня. Переміщення цих видів в помірні широти скоріше можна вважати розсіювальними, ніж міграційними. Найбільше різноманіття видів спостерігається у тропічних регіонах. КласифікаціяУ світі відомо близько 1450 видів з 206 родів[13]. У родині виділяють такі підродини: Підродина Smerinthinae
Підродина Сфінксові (Sphinginae)
Підродина Довгохоботники (Macroglossinae)
Примітки
Джерела
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бражникові |
