Борування

Борува́ння (англ. boriding) — процес хіміко-термічної обробки, дифузійного насичення бором поверхневого шару сталевих виробів на глибину до 0,3 мм для підвищення їх поверхневої твердості (мікротвердість до 3 000 кг/мм²), зносостійкості, тепло- і корозійної стійкості в різних агресивних середовищах[1].

Методи борування

Відомі значна кількість методів і способів борування. Промислове застосування отримали: борування в порошкових сумішах, електролізне борування, рідинне безелектролізне борування, іонне борування[2] і борування з використанням паст[3].

Борування найчастіше проводять електролізним методом у розплавленій бурі (Na2B4O7). Виріб служить катодом. Температура насичення 930–950 °C, витримка 2–6 годин.

Борування можна проводити при литті деталей. У цьому випадку на поверхню ливарної форми наноситься шар спеціальної боровмісної маси (пасти). При литті випалюваних моделей з пінопластів боровмісна паста наноситься на поверхню моделі. Спосіб відрізняється продуктивністю і простотою.

Застосування

Борування застосовують для підвищення зносостійкості втулок грязьових нафтових насосів, дисків п'яти турбобурів, витяжних, згинальних і формувальних штампів, деталей прес-форм і машин для лиття металів під тиском. Стійкість деталей після борування збільшується у 2–10 разів. Вироби, які зазнали борування, мають підвищену до 800 °С жаротривкість і теплостійкість до 900–950 °С.

Примітки

  1. ↑ ДСТУ 2494-94 Метали. Оброблення зміцнювальне. Терміни та визначення.
  2. ↑ Tworzenie sie warstwy borkow zelaza na stali w warunkach wyladowania jarzeniowego. — Warszawa: Wyd. Polytechniki Warszawskiej, 1986. — 103 s.
  3. ↑ Ситкевич М. В., Бельский Е. И. Совмещенные процессы химико-термической обработки с использованием обмазок. — Минск: Вышэйшая школа, 1987. — 154 с.

Джерела