Борське (Самарська область)

Борське
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Самарська область
Муніципальний район Борський район
Код ЗКАТУ: 36212808001
Код ЗКТМО: 36612408101
Основні дані
Час заснування 1736
Населення 8916 особа (2021)
Поштовий індекс 446660
Телефонний код +7 84667
Географічні координати: 53°01′45″ пн. ш. 51°42′05″ сх. д. / 53.029166666667° пн. ш. 51.701388888889° сх. д. / 53.029166666667; 51.701388888889 Редагувати інформацію у Вікіданих
Часовий пояс UTC +4
Катойконіми борча́нин, борча́нка, борча́ні[1]
Найближча залізнична станція Непрік
Мапа
Борське (Росія)
Борське
Борське

Мапа

CMNS: Борське у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Борське — село в Самарській області. Центр Борського району.

Географія

Село розташоване приблизно за 100 кілометрів на схід-південний схід від обласного адміністративного центру Самари, на правій притоці Потапки лівої притоки Волги Самари. На схід від села і на захід вузькою смугою вздовж річки Самара розташований національний парк «Бузулуцький бір», створений у 2008 році.

Борське є адміністративним центром Борського району, названого на честь села, та однойменної сільської громади, до складу якої також входить селище Немчанка, розташоване за 8 км на північний захід.

Історія

Свій початок воно бере від фортеці Борська фортеця[2], збудованої у 1736 році неподалік від тодішнього південно-східного кордону Російської імперії з внутрішньоазіатськими степовими регіонами. Назва походить від розташованого поруч Бузулуцького лісу (рос. Бузулукский бор; «бор» — російське слово, що означає «ліс» або «ліс»). До 19 століття фортеця втратила своє військове значення, а село, зручно розташоване на торговому шляху до Оренбурга, перетворилося на місцевий центр, особливо після того, як у 1877 році повз нього пройшла залізнична лінія Самара — Оренбург. Став центром волості у складі утвореного в 1781 р. Бузулуцького повіту Уфимської губернії, з 1796 р. Оренбурзької губернії, а з 1851 р. з її утворенням — Самарської губернії.

З введенням районного поділу 16 липня 1928 року Борське стало адміністративним центром району, названого його ім'ям. З 1963 по 1965 рік район був тимчасово ліквідований.

У Червону Армію було призвано понад 800 осіб, не повернулося близько 470. У серпні-жовтні 1941 року на території району було сформовано 1183-й стрілецький полк 356-ї стрілецької дивізії. У район евакуювали Єйське військово-морське авіаційне училище. Для дітей з Білорусії, Ленінграда та інших місць відкрили дитячий будинок, який проіснував до 1954 року.

Населення

Чисельність населення
1959[3]1970[4]1979[5]1989[6]2002[7]2010[8]2021[9]
6618↗8919↗9402↘9023↗9190↘8953↘8916

Інфраструктура

У селі мало місць для відпочинку, але все ж таки є. Можна піти до місцевого парку, або до алеї імені Аксакова. А ще є алея слави та місцевий стадіон, де іноді відбуваються футбольні матчі.

Елеватор

Промисловість

У селі виробляють однойменну мінеральну воду (ТОВ БМВ).

  • Борська повстяна фабрика
  • Борський завод кованих виробів
  • Борський ковбасний цех
  • Харчовий комбінат
  • Хлібозавод

Транспорт

У Борському на 1217-му кілометрі лінії (Москва -) Самара — Оренбург (- Актобе — Ташкент) розташована залізнична станція Непрік (за селом за 12 км на північний схід).

Приблизно за 30 км на південь від села проходить другорядний маршрут Самара — Оренбург федеральної магістралі М5 «Урал», з яким є сполучення через регіональну дорогу. На північ від села проходить регіональна дорога 36К-848, що веде до міста Відрадний.

Культура

  • Бібліотека
  • Краєзнавчий музей
  • Борський районний будинок культури
  • Сімейно-дозвіловий центр «Вікторія»

Функціонує народний хор російської народної пісні та народний хор ветеранів війни та праці.

ЗМІ

Телеканали

  • Газета «Борські вісті»
  • Телеканал «Борське ТБ» (мережевий партнер — Росія 1)

Радіомовлення

Уродженці


Примітки

  1. ↑ Городецкая И. Л., Левашов Е. А. (2003). Русские названия жителей: Словарь-справочник. Москва: АСТ. с. 55. ISBN 5-17-016914-0.
  2. ↑ Борская крепость // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  3. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность сельского населения РСФСР — жителей сельских населённых пунктов — районных центров по полу (рос.)
  4. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населенных пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров по полу. Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 20 листопада 2013. (рос.)
  7. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  8. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Статистический сборник «Численность и размещение населения Самарской области» (zip) (рос.). Процитовано 29 жовтня 2018.
  9. ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)

Посилання