Боровик Леонід Леонідович

Боровик Леонід Леонідович
Народився	6 січня 1891(1891-01-06) Баку
Помер	1942(1942) Ленінград
Діяльність	актор і сценограф
Відомий завдяки	за роботою в низці західноукраїнських театрів
Alma mater	Петербурзька академія мистецтв

Леонід Леонідович Борови́к (нар. 6 січня 1891(18910106), Баку — 1942, Ленінград) — український актор і художник театру.

Життєпис

Закінчив Санкт-Петербурзьку академію мистецтв.

Як актор працював у театрах Західної України. Виконував характерні ролі: у трупах Ніни Бойко (1923—1924), Ольги Міткевич (1925—1926), Йосипа Стадника (1927—128), Народному театрі ім. І. Тобілевича (1929—1933), театрі «Заграва» (1933—1938), Театрі ім. І. Котляревського (1938—1939), який утворився в результаті злиття двох останніх, Львівському українському драматичному театрі ім. Лесі Українки (1939—1941).

Як художник оформляв більшість цих вистав у реалістично-романтичному стилі. Поза театром «Заграва» оформив вистави: «Галька» С. Монюшка, «Весела вдова» Ф. Легара, «Чумаки» І. Карпенка-Карого.

Як відзначає Оксана Резнік: «Леонід Боровик був першим західноукраїнським сценографом, чиї твори неухильно слідували засадам синтезу — відповідності декораційного оформлення сценічній дії. Варто зауважити, що Леонід Боровик працював також і актором, а це не могло не вплинути на реформування ним принципів оформлення сценічного середовища. Його декорації виконували роль носія візуальної інформації як для глядача, так і для акторів, й були місцем та умовами розвитку подій та манери гри — актор перебував у нерозривному зв'язку з оточенням, в якому діяв».[1]

Ролі

• Шуліка («Ой Морозе, Морозенку!» Г. Лужницького)
• Тарас Бульба (за однойменною повістю М. Гоголя)
• Тарас Шевченко (за однойменною п'єсою З. Тарнавського)
• Нерон (за романом «Камо грядеши?» Г. Сенкевича)
• Апостол Петро («Голгота» інсценізація Г. Лужницького за Євангелієм)
• Хаїм («Маруся Богуславка» М. Старицького)
• Батько («Безталанна» І. Карпенка-Карого)
• Бабич («Украдене щастя» І. Франка)
• Берест («Платон Кречет» О. Корнійчука)

Персонажі з п'єс Леоніда Боровика

Примітки

1. Оксана Резнік. Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького// ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012. — С. 704

Джерела

• В. Ревуцький. Слово про Леоніда Боровика [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Ревуцький В. Д. Боровик Леонід Леонідович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 325. — ISBN 966-02-2682-9. [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Боровик Леонід Леонідович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана,
• Боровик Леонід Леонідович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 90 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Художники України: енциклопедичний довідник. Ч. 1 / Микола Лабінський, Віктор Сидоренко, Академія мистецтв України. — К.: Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ, 2006. — С. 90.