Миха́йло Миха́йлович Бо́нч-Томаше́́вський (* 1887 — † 1921?, 1939?) — російський кінорежисер німого кіно . Вивчав в Мюнхенському університеті фізіологію.
1910 року в Санкт-Петербурзі знайомиться з В. Мейєрхольдом , який й став художником-постановником «Дому інтермедій» .
Один з найактивніших кінорежисерів дореволюційного часу — тільки в 1915—1916 роках зняв до 50 картин.
У 1918 році був головним режисером Київського театру «Дім інтермедій» . З 1919 року працював режисером кіновидавництва «Червона Зірка» при кіносекції Наркомвоєну УСРР.
В 1919 працював головним режисером Київського оперного театру «Музична драма» .
«Злодій» («Вор»), (1916)
«Теща в гаремі» , 1915,«Зірка, що блиснула вдалечині» (1916), грала Марія Блюменталь-Тамаріна ,
«Влада першого»,
«Злодій» (1916), оператор-постановник Олександр Лемберг ,
«В їх крові ми невинуваті»,
«Ткачі», 1917, грав роль Костянтин Хохлов ,
«Чорні ворони», 1917, по п'єсі В. П. Протопопова, продюсер Пауль-Ернст Тіман , серед акторів — Петро Леонтьєв
«Великі дні російської революції з 28 лютого по 4 березня 1917», 1917, режисував разом з В'ячеславом Висковським ,
«Хазяїн життя», грала роль Олександра Перегонець ,
«Хазяїн та працівник», 1918, грав Ісаак Дуван ,
«Мир хатам, війна палацам» (1919 ), сценаристи Борис Леонідов , Лев Нікулін , оператор — Володимир Добржанський ,«Що робити?», 1919, серед акторів — Кузнецов Степан Леонідович
«Червоний командир», 1919,
«Червона ріпка», 1919, короткометражний,
«Це буде останній та рішучий бій», агітфільм,
«Вставай, прокляттям затаврований!». Серед критичних творів, що вийшли друком:
«Суспільне значення художнього театру», 1913,
«Смерть чи безмертя? В суперечках про театр», 1914. В 1980-х роках його дочка свідчила, що на межі 1921—1922 років був арештований чекістами, подальші відомості про нього у родини зникли.
