З кінця XVIII ст. бомбардир — рядовий артилерист, що служив при артилерійських установках для бомбичного вогню (мортири, гаубиці, єдинороги), так званих «гармат бомбардирів». Надалі бомбардир (а також бомбардир-навідник, бомбардир-лабораторист і бомбардир-спостерігач) — нижній чин артилерійських частин російської армії (відповідав єфрейторові в піхоті).
Бомбардир отримував збільшений оклад платні і зовнішню відмінність у вигляді тасьми — у гвардії жовтої, в армії білої поперек погон; у бомбардирів-навідників — вузького золотого позументу, нашиті поздовжньо, посередині погон[1].
Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 558. — ISBN 00101-030.(рос.)