БоговитинБоговитин (пом. до 1466[1]) — руський боярин XV століття, родоначальник Боговитиновичів. ЖиттєписУперше він згадується 6 вересня 1431 року, коли разом з 8-ма князями й боярами, переважно волинськими, поручився за групу знатних литовців і русинів, звільнених з полону польським королем Владиславом Ягайлом. Коли ж восени 1432 у ВКЛ спалахнув династичний конфлікт, то Боговитин став на бік Свидригайла Ольгердовича, що якраз зблизився із волинською знаттю під час Луцької війни[2][3]. Нобіль входив до ближнього оточення Свидригайла, подибуючись як свідок його надань боярам Івану Мукосієвичу (30 березня 1437), Пашку Єловицькому (21 липня 1437) та Петрашу Волковию (1 серпня 1437)[1]. Однак після створення осібного Волинського князівства на чолі з тим-таки Ольгердовичем, згадки Боговитина в канцелярських документах цього утворення зникають. На думку історика Володимира Собчука, ця обставина може свідчити про лояльність боярина вел. кн. Казимиру Ягеллончику[3]. Од нього він дістав села Неплі, Козеради й Овза, що на Підляшші (відповідні привілеї датуються межи 1440 та 1452)[4]. Боговитин мав синів Богуша, Лева та Петра й 2-х доньок: Ганна вийшла заміж за майбутнього підскарбія земського Андрія Олександровича[be] з роду Солтанів, а інша, ім'я якої невідоме, стала дружиною князя Андрія Федоровича Полубенського[5]. Сини започаткували різні гілки роду, що проіснував понад два століття упродовж семи поколінь[6]. Згідно з Adnotationes spectantes ad familias Яна Замойського, на печатці Боговитина, яка не збереглася до наших днів, містилось зображення герба в готичному щиті у вигляді трьох врубів, більш знаного під пізнішою назвою Корчак[7]. Див. такожПримітки
Джерела
|