1914 — голова Ради Російсько-англійського банку (до 1917).
1916 — заступник міністра внутрішніх справ Російської імперії (з 25 березня до 21 липня), міністр землеробства (з 21 липня до 14 листопада 1916 р.). Обер-гофмейстер.
Перед виборами в II Державну Думу примкнув до партії «правих», від яких балотувався до Санкт-Петербурга (без успіху).
У депутати пройшов як «правий» до III Державної Думи від Київській губернії.
В Думі належав до фракції «правих», часто виступав з питань історії та археології. Також виступав з бюджетних і загальнополітичних питань, був прихильником П. А. Столипіна, іноді вставав на позиції крайнього консерватизму. Був заступником голови фракції «правих».
Проводив археологічні розкопки, в основному поблизу Керчі і в Київській губернії, результати яких були опубліковані в тритомній монографії «рос.Курганы и случайные находки близ местечка Смелы» (I — 1887, II — 1894, III — 1901) та почасових виданнях («рос.Известия Императорской Археологической Комиссии» з 1882 до 1911 року й «Известия Императорской Археологической Комиссии» вип. 14, 16-18, 35, 37 і 40). Загалом, в період між 1879 та 1911 колодязним та траншейними методами Бобринський розкопав 523 кургани. Беручи участь в розкопках кургану «Солоха», знайшов золотий скіфський гребінь (зберігається в Ермітажі), зібрав колекцію старовинної бронзи історичної значущості. Передав частину своїх колекцій Московському товариству природознавства і Київському музею старожитностей та мистецтв.
Праці
Бобринський також надрукував ряд робіт про доісторичну, класичну російську археологію:
(рос.) «Киевская миниатюра XI в. и т. д.» («Записки Археологического Общества», 1902) й ін. У 1911 р. — у зв'язку з 25-річчям діяльності Бобринського як голови археологічної комісії був опублікований «Збірник археологічних статей, піднесений графу А. А. Бобринському» (1911).
(рос.) Бобринский, А. (1913) Отчет о раскопках в Киевской губернии в 1911 году, Известия Императорской археологической комиссии, 49, с. 89–100.
1-ша дружина з 23 лютого 1883 — Надія Олександрівна Половцова (*1865—†1920), дочка промисловця і мецената Олександра Олександровича Половцова, спадкоємиця значної частки капіталів барона Штігліца. З 1906 р в розлученні. У шлюбі народилися чотири дочки і один син:
Катерина (*1883—†1954), з 30 квітня 1908 р. одружена з Іллею Михайловичем Миклашевським (*1877—†1961).
Надія (*1884—†1896), померла від апендициту.
Домна (*1886, Санкт-Петербург —†1956, Париж, Франція), з 1908 р. одружена з графом Дмитром Олександровичем Шереметьєвим (*1883—†1963).
Софія (*1887—†1949), з 1907 р. одружена з князем Сергієм Олександровичем Долгоруким (Долгоруковим) (*1872—†1933). (За іншою версією чоловіком Софії Олексіївни був князь Петро Олександрович Долгоруков (*1883—†1925)). Розлучилася в 1913 р. або в 1914 р. Другий раз вийшла заміж 12 листопада 1918 р. в Петрограді за князя Петра Петровича Волконського (*1872—†1957).
Олексій (*3 жовтня 1893 р., Санкт-Петербург —†6 лютого 1971, Лондон, Велика Британія), одружений тричі.
2-га дружина з 1920 р. (Константинополь, Османська імперія) — Раїса Петрівна Новикова (*1894—†1970). У шлюбі народився один син:
Микола (*8 лютого 1921 р., Ніцца, Франція —†12 вересня 2006 р., Нью-Йорк, США), художник, одружений двічі.
Ближче пізнав вже як товариша міністра внутрішніх справ і міністра землеробства. Тут опинився він зовсім не на своєму місці. Легковажність всіх його виступів, поверхневе, недостатньо серйозне ставлення до обговорюваних важливих, актуальних питань - мене прямо вражали.
