Блінов Микита Павлович

Блінов Микита Павлович
Народження3 квітня 1914(1914-04-03)
Стара Станиця, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть2 квітня 1942(1942-04-02) (27 років)
Вовчанський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
ПохованняБратська могила радянських воїнів у Білому Колодязі №1d
Країна СРСР
ОсвітаСаратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ
ПартіяКПРС
Звання Старший лейтенант
Формування6-та гвардійська танкова бригада
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Блінов.

Микита Павлович Блінов (3 квітня 1914 — 2 квітня 1942) — радянський офіцер, учасник Великої Вітчизняної війни, майстер танкового бою, Герой Радянського Союзу.

Життєпис

Народився 3 квітня 1914 року на хуторі Стара Станиця Області Війська Донського (нині Кам'янського району Ростовської області) в російській селянській родині. Його батько загинув під час Громадянської війни.

Закінчив Ленінградський навчально-тракторний комбінат. Працював механіком Глубокинського зернорадгоспу Кам'янського району Ростовської області.

Покликаний у РККА в 1936 році. У 1939 році закінчив Саратовське танкове училище[1]. Член ВКП(б) з 1939 року. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років.

На фронті Великої Вітчизняної війни з перших днів. Командир роти 1-го окремого танкового батальйону 6-ї гвардійської танкової бригади (38-а армія, Південно-Західний фронт) гвардії старший лейтенант Микита Блінов в період боїв з 31 березня до 1 квітня 1942 року серед перших увірвався в село Байрак Вовчанського району Харківської області. Був поранений, але продовжував керувати боєм, замінивши вибулого з ладу командира танкового батальйону.

Екіпаж танка Микити Блінова знищив 8 гармат, кілька мінометних батарей та кулеметних точок, 6 танків і самохідних артилерійських установок противника.

2 квітня 1942 року в одному з боїв танк Блінова був підбитий. Німці оточили та закидали його гранатами. Танкісти продовжували вести вогонь з палаючого танка, доки не полягли смертю хоробрих. Микита Павлович Блінов загинув.

В результаті самовідданого вчинку Блінова інші танкові екіпажі зломили опір противника, який був змушений відступити, кинувши три важких танки та інше озброєння[2]. Після того як в населений пункт Байрак увійшли радянські війська, навколо танка Микити Блінова було виявлено до 60 загиблих німецьких солдатів і офіцерів[3].

Похований у братській могилі в селищі міського типу Білий Колодязь Вовчанського району Харківської області України.

Родина

  • Дружина — Ольга Казимирівна Блінова, проживала у селі Катирне Єрмаківського району Красноярського краю[4].
  • Син — Іван Микитович Блінов.

Нагороди

Пам'ять

  • На хуторі Стара Станиця ім'ям Микити Блінова названі вулиця і середня школа. Піонерська дружина школи також мала ім'я Героя.
  • У Парку Перемоги Каменськ-Шахтинського Герою встановлена меморіальна дошка.
  • У селищі Лух Івановської області встановлено бюст і меморіальна дошка, ім'я Блінова носить одна з вулиць.
  • Меморіальна дошка в пам'ять про Блінова встановлена Російським військово-історичним товариством на будівлі Старостанинської середньої школи Кам'янського району, де він навчався.
  • Меморіальна дошка на братській могилі у селищі Білий Колодязь, де похований Блінов.

Примітки

  1. ↑ Командиры, преподаватели и выпускники училища — Герои Советского Союза. [Архівовано 2012-02-03 у Wayback Machine.] На сайте бывшего Саратовского высшего военного командно-инженерного училища ракетных войск имени Героя Советского Союза генерал-майора А. И. Лизюкова.
  2. ↑ Наградной лист Н. П. Блинова, страница 1. На сайте [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] ОБД «Подвиг Народа».
  3. ↑ Наградной лист Н. П. Блинова, страница 2. На сайте ОБД «Подвиг Народа» [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Запись № 52165543 ОБД «Мемориал»
  5. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР ««О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 5 ноября 1942 года [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1942. — 7 ноября (№ 40 (199)). — С. 3.

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Калинин В. В., Макаренко Д. Г. До последнего дыхания // Герои подвигов на Харьковщине. — Харьков : Прапор, 1970. — С. 70—71.
  • Они прославили Родину. Книга 1. Ростов-на-Дону, 1974.

Посилання