Блок (програмування)Блок в програмуванні (англ. block) — замкнена складова частина програми, яка являє собою сукупність інструкцій, які утворюють сферу дії деяких ідентифікаторів (імен). Блоки є одним з головних елементів структурного програмування. Поняття «блок» відповідає поняттю «підзадача» або «підалгоритм». Використовуючи блоки, можна розділити задачу на частини, які допускають автономне програмування. Кожен блок вводить новий рівень позначень шляхом описання ідентифікаторів і міток. В блоці може міститись як оператор інший блок. У багатьох сучасних мовах програмування блоки використовуються для описання тіла процедур, циклів, для визначення дій в операторах умовного переходу, а також можуть використовуватися самі по собі. ІсторіяІдеї щодо структурних блоків програми з'явилися у 1950-х роках при розробці перших автокодів, і були формалізовані з публікацією звітів про мови програмування Algol 58 і Algol 60. У Algol 58 було представлено поняття «комбінованого оператора» (англ. compound statement), тісно пов'язаного з потоком виконання.[1]
Наступний «Доопрацьований звіт» (англ. Revised Report) з описом синтаксису і семантики мови Algol 60 ввів поняття блоку і області видимості блоку (англ. block scope); блок складався з «послідовності декларацій, за якою слідує послідовність операторів; блок міститься між ключовими словами Джерела інформації
Див. також
|