|
БлатБлат (за Фасмером — від їд. בלאַט) — знайомство або зв'язки, що використовуються в особистих цілях;[1] обмін «послугами доступу» до ресурсів в умовах економіки дефіциту і державної системи привілеїв;[2] використання соціальних мереж і неформальних контактів для отримання дефіцитних товарів і послуг, а також вирішення різноманітних життєвих проблем. Блат є не що інше, як збочена форма соціалістичних особистісних (і водночас громадських) відносин.[3] Термін описує взаємний обмін в радянській культурі, в якому ніякі гроші зазвичай не використовуються в обміні, а означає послугу за іншу користь. Класичний «блат» не передбачав грошової винагороди для впливових осіб. Про якісь хабарі не було і мови, бо всі були бідними.[4] Блат, «дах», хабарі — форми прояву квазідовірчих стосунків, що компенсують відсутність базової довіри.[5] Блат, лобізм (корупційний лобізм), непотизм, клієнталізм (фаворитизм) зараховують до нематеріальної корупції — різновиду корупції, яка характеризується наданням послуг нематеріального характеру.[6] Слід зауважити, що іменник «блатний» відноситься до статусу в кримінальному світі, і зазвичай означає «член банди», «злодій».
ПоняттяРаніше в кримінальній мові слово мало наступні значення: «загальна назва злочину», «злочинний світ», «мова злочинного світу» (У 1920-х роках злочинці, якщо вони не знали людину, або якщо сумнівалися в його приналежності до кримінальників, питали: рос. «Свой? Стучишь по блату?» (Злочинець? Розмовляєш на арго?)[9][10]), а після, в 1920-х роках, — «зв'язки, використані в протиправних або аморальних цілях». Сьогоднішнє значення слова «блат» — корисні зв'язки, знайомства, завдяки яким можна отримати які-небудь блага в обхід загальноприйнятих правил і законів, як правило, у збиток інтересам суспільства або держави. «По блату» — завдяки вигідному знайомству, через «потрібних» людей. За словником Макса Фасмера, слово блат походить від єврейсько-німецького арго blat — «присвячений, згідний»[11]. Однак, на думку Фасмера і Н. М. Шанського, блат, можливо, увійшло в російську мову як запозичення через польську. Катериною II при переселенні німців до Росії, яким надавались земля і та привілеї, як звільнення від тілесних покарань, каторги, служби у армії і т.д., що прописувалося у грамоті, яка видавалась кожному переселенцю, а також новонародженим, — ця грамота мала назву блат (від нім. Blatt — аркуш); відповідно, тих хто мав подібні документи стали називати блатними. Слово «блат» в художній літературі вперше зафіксоване А. І. Купріним в нарисі «Злодій» (рос. «Вор»), 1895 року.[12] Перші роки російської революції не ознаменувалися демократизацією мови в кращому сенсі слова, тому основними контрастними особливостями радянської мови були: з одного боку, нагнітання в повсякденній мові й особливо в газетах маси книжкових термінів, в більшості своїй варваризмів, з іншого боку, утвердження в побуті і проникнення в літературну мову арготизмів — спеціальних термінів, в першу чергу злодійської мови.[13]
Після 1917 року злодійські слівця потоком хлинули в російську мову[12] Частина населення навіть вважала «блатну мову» пролетарською і протиставляла її буржуазній, тобто нормованій мові[12]. «Блатний жаргон» в Україні, як і на теренах колишнього СРСР, побутував виключно в російськомовному варіанті, хоча українські слова теж активно проникали в російськомовне злочинне арго[14]. Дореволюційне слово «блат» увійшло в загальновживану російську мову при радянській владі, в середині 20-х рр.[15] Г. Андрєєв вперше почув його на Соловках в 1927 р, а в Москві в 1935 р він зауважив, що воно міцно увійшло в повсякденну російську мову.[15] Див. його «Витіснення влади мертвої букви» in «Русское возрождение», 1977, № 7-8. Прим .: в XIX в.[15] «Блат» позначав «будь-який злочин», а «блатырь» (блатырь-Каин[16]) — «конокрада», одного з найнебезпечніших злочинців.[17][15]
«Люди з гусаком» вперше опубліковано в газеті «Правда», 1933, 18Е, 18 січня. Друкується за текстом Зібрання творів в чотирьох томах, т. III, «Радянський письменник», М. 1939. У Центральному державному архіві літератури і мистецтва зберігається рукопис цього фейлетону під попередньою назвою «Життя по блату» (ЦГАЛИ, 1821, 58). В російській лінгвістичній літературі слово «блат» вперше було зафіксовано у 1908 році у словнику В. Ф. Трахтенберга «Блатна музика. Жаргон в'язниці» — праці щодо вивчення ним таємної мови «блатних» (злодіїв, вуличників).[20] В. Ф. Трахтенберг вважав, що арго походить від офенських умовних позначень, які виявив в рукописах XVII століття.[12] Для такого твердження є вагомі підстави. У дореволюційному арго кримінальників було багато слів, запозичених з умовно-професійної мови офеней.[12] І самі злочинці вважали, що арго збагачувалися офенськими словами[12]. В жодному з словникових видань філологічного характеру не вказано час виникнення «блату».[21] Єдиною точкою відліку тут може бути та обставина, що в «Тлумачному словнику російської мови», виданому в 1935 році, слово «блат» вже є в наявності[21]. У більш ранніх виданнях його немає.[21] Можна сміливо назвати блат нормою повсякденності, що склалася саме на рубежі 1920-1930-х років під впливом нормованого розподілу в першу чергу продуктів харчування — аномальної ситуації в радянському суспільстві, котра і стала причиною виникнення поведінкових норм патологічного характеру, коли нормою повсякденності стає феномен «Блат» — важлива частина стратегії виживання радянської людини в умовах хронічного дефіциту й удаваної рівності.[21] Час появи «блату» можна визначити і за спогадами. Пітерський поет В. С. Шефнер пише:
Ця норма успішно проіснувала у сфері культури харчування і після скасування карток в 1935 році, і в умовах карткової системи 1941—1947 років, і в період імперського сталінізму в післявоєнні роки.[21] При цьому „діставання по блату“ — не єдина патологічна норма, що існувала у сфері постачання населення продуктами.[21] „Блат“ як спосіб щось „дістати“, просунутися в кар'єрі, вступити до престижного вишу, отримати житло і т. д. перетворив радянську владу в блатну, яка діяла не за законом, а поза законно.[23] В умовах товарного дефіциту планової економіки придбання товарів часто залежало від знайомств із продавцями або чиновниками, які розподіляли той чи інший товар. В народних масах широкого розповсюдження отримала приказка: „Блат сильніший за Раднарком“.[7] В часи закритих розподільників, номенклатурних пайків, черг за найнеобхіднішим, часи викачки державою золотовалютних коштовностей у населення (Торгзіни, інвалютні магазини, розкуркулення) люди створювали мережеві контури, котрі виводили їх на шукані блага: від покупки туалетного паперу до альбомів імпресіоністів, або вирішення життєвої проблеми (знайти хорошого лікаря, влаштувати дитину в інститут, отримати дозвіл на поїздку за кордон та ін.). Перше позначалося словом „дістати“, друге — „влаштувати“. Слово „блат“ використовувалось для позначення неформальних зв'язків, контактів, знайомств, а також покупок на чорному ринку. У специфічній радянській економіці кризові явища помітно посилюються в 1970-1980-і роки.[24] До кінця 1970-их товарний соціалізм в СРСР остаточно заходить в глухий кут — у звичайних магазинах нічого нема.[25] Щоб щось купити, потрібно звертатися лише до фарцувальників[25]. Населення перестає сприймати пропагандистську риторику, згідно якої відбулася перемога соціалізму. У 1980-ті роки СРСР перебуває в глибокій кризі, корупція і беззаконня стає невід'ємними атрибутами радянського життя; тіньова економіка керує державою; черги у звичайних магазинах за панчохами чи ковбасою досягають фантастичних розмірів; основним заняттям, а то й смислом життя більшості населення стає пошук знайомих, котрі мають „блат“, або можливість покупки харчових продуктів і дефіцитних товарів; товари починають продаватися з-під прилавка — система державної торгівлі повністю дискредитує себе.[25] Негативні наслідки блату
У творах мистецтваЯвищу блату у радянському суспільстві[ru] присвячено фейлетон І. Ільфа й Є. Петрова «Людина з гускою» (1933)[26] і оповідання «Броньоване місце» (1932) (рос. «Бронированное место»).
Примітки
Див. також |
||||||||||||||||||||
