Берченко Євгенія Василівна
Євге́нія Васи́лівна Берченко — (* 8 квітня 1884 за іншими даними 1889 Харків, Харківська губернія, Російська імперія — † після 1934) — українська мистецтвознавець, культуролог, колекціонерка. ЖиттєписНародилась у Харкові 8 квітня 1884 року. Учениця професора Федора Шміта. Закінчила Харківську німецьку гімназію у 1905 році, Харківський університет у 1915 році. У 1909–10 роках слухачка Єнського університету, працювала на педагогічному семінарі професора Рейна. До 1917 вчителювала, читала лекції в Центральному історико-художньому музеї, працювала в Музеї дитячої художньої творчості. Від 1925 року — науковий співробітник кафедри історії української культури у Харківському інституті народної освіти, 1927–33 роках — працювала у Харківському музеї українського мистецтва, одночасно від 1930 року — науковий співробітник науково-дослідної кафедри мистецтвознавства при Інституті матеріальної. Досліджувала орнаменталістику, зокрема настінний розпис українських хат. Першою дослідила петриківський розпис. Була організатором виставок колекцій настінного малювання в Ленінграді у 1928 році, на яких представила малюнки-оригінали з сіл Криворізької, Катеринославської та Кременчуцької округ. Розписи було виконано рослинними, аніліновими фарбами, золотом, сріблом, бронзою, глиною. Окремо виставлявся петриківський розписи на папері, якими обклеювали частину стін та розвішували як рушники. У 1928 році на засіданні Етнографічного відділу України у ДРМ в Ленінграді прочитала лекцію «Як збирати матеріал до стінних розписів» (опубліковано у часописі «Мистецтвознавство», 1928 року). У 1930 році публікує роботу «Настінне малювання українських хат та господарських будівель при них. Зошит 1. Дніпропетровщина». Репресована 1934 року. Подальша доля невідома. Вибрані роботи
Посилання
|