Бережинка (Новгородківська селищна громада)

село Бережинка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький район
Тер. громада Новгородківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA35040230020041178
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1856
Колишня назва Миколаївка, Лозоватка
Населення 125
Поштовий індекс 28212
Телефонний код +380 5241
Географічні дані
Географічні координати 48°24′25″ пн. ш. 32°33′39″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
144 м
Місцева влада
Карта
Бережинка. Карта розташування: Україна
Бережинка
Бережинка
Бережинка. Карта розташування: Кіровоградська область
Бережинка
Бережинка
Мапа
Мапа

Бережи́нка — село в Україні, у Новгородківській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 125 осіб.

Історія

У 1856 році поміщицею Левицькою було переселено частину селян з села Оситняжки і на правій стороні балки Гайдамацької, що впадає в річку Лозоватка, виникло село Миколаївка. Інше село, засноване поміщицею, отримало назву від балки Бережинка, на лівому березі якої воно розташувалося. За десятиліття до цього, у верхів'я балки, вже було переселено 18 дворів селян з Єлисаветградського повіту. Господарем нового села Лозоватка і переселених селян був поміщик Хвостов.

Трохи згодом за селами Миколаївка, Бережинка і Лозоватка і закріпилася спільна назва — Бережинка, різниця була лише за прізвищами поміщиків.

Нижче за течією Лозоватки виникають і інші поселення. Так, за даними «Списку населених місць Херсонської губернії…» на 1859 рік вже 5 населених пунктів краю входили до Лозоватської волості Олександрійського повіту[1]:

  • село Лозоватка (Бережинка, Хвостовка, Хвойнова) — 18 дворів (59 ч., 56 ж.);
  • село Миколаївка (Левицької) — 18 дворів, (72 ч., 73 ж.);
  • село Бережинка (Левицької) — винокурний завод;
  • хутір Венедиктовка (Авдотіївка) — 15 дворів, (62 ч., 58 ж.);
  • село Миколаївка (Бужинських) — 8 дворів, (27 ч., 25 ж.)

У селі Бережинка працювала винокурня, як кустарний цех по вигону горілки. Винокурня розміщувалася в маєтку поміщиці Левицької біля річки Лозоватка. Спочатку була збудована з дерева, пізніше — з каменю. Окрім основних будівель були і додаткові — солодівня із сушаркою і коморою і навіть баня.

В статистичних даних Російської імперії зазначалося, що це край багатий на чорноземи, граніт, каолін і т. д. «Скрізь оголення граніту, між балками Кам'янкою-Лозоваткою він показується і на степу у вигляді не високих скель, що видалися із землі; на хуторі Венедиктовка камінь знайшли на глибині 16 арш., пройшовши 1 арш. чорнозему, 10 арш. глини і 4 арш. піску. У Лозоватці (Хвостова) зустрічаються поклади каоліну, але не чистого, а завжди з крупинками кварцу… Підґрунтова вода знаходиться досить глибоко (8-12 саж.). Водоносний пласт знаходиться під піском і навіть на камені. Глибина чорнозему лежачого скрізь на глині, різна, починаючи від 3-4 верш. до 1 аршина; місцями зустрічаються чорноземні оазиси».

Новим кроком до освоєння і заселення земель сучасної Бережинки була реформа 1861 року про відміну кріпацтва та подальші реформи 60-70-х років 19 століття. В результаті проведених реформ, незважаючи на їх половинчатість і незавершеність, більшість кріпосного населення, припинила обов'язкові відносини з поміщиками перейшла на положення селян-власників. А це в свою чергу дало змогу їм вільно пересуватися, купувати та обживати нові землі. Так, за даними переписів населення 1859 і 1886 років кількість господарств в селах Лозоватка і Миколаївка збільшується майже вдвоє.

На 1908 рік в селі Бережинка, за даними «Списку землевласників Олександрійського повіту Херсонської губернії» найзаможнішою була сім'я Костюченків — Костюченко Леонід Павлович, Костюченко Катерина Павлівна, Костюченко Степанида Павлівна. Кожен з них мав у своїй власності по 20 десятин орної землі.

Створений на початку 30-х років колгосп «Нове життя» в селі Бережинка на той час вважався одним із найкращих в районі за виконанням державного плану по розвитку тваринництва. Головою господарства (1931—1951 рр.) був Костюченко Іван Леонідович.

В 1951 році відбулося укрупнення колективних господарств — чотири колгоспи «Наша сила», «Нове життя», «Пролетар», «Іскра» були об'єднані в одне господарство «Іскра», з центральною садибою в Новоандріївка[2].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 148 осіб, з яких 58 чоловіків та 90 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 125 осіб.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 92,00 %
російська 6,40 %
білоруська 1,60 %

Див. також

Посилання

Примітки

  1. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. Изданъ центральнымъ статистическимъ комитетомъ внутренниъ дѣлъ. Типографія Карла Вульфа. Санктпетербургъ 1868.-  XLVII.- С.39
  2. Історія села Новоандріївка. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 січня 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.