Адміністративно острів входить до департаменту Морбіан. Постійне населення — 4,7 тис. жителів (1999). У літній період населення набагато збільшується за рахунок відпочивальників, багато з яких мають тут дачі.
Бель-Іль розташований за 14 км від мису Кіберон. Це найбільший острів біля узбережжя Бретані: площа — 83,76 км ². Середня висота — 40 м. У давнину острів вкривали ліси.
Історія
Острів був заселений людьми більш як вісім тисяч років тому. У IX столітті належав графству Корнуай.
У XVII столітті острів був куплений суперінтендантом фінансів Франції Ніколя Фуке, який почав перетворювати його на неприступну фортецю. Згодом, коли Фуке потрапив у немилість, Бель-Іль був зданий королю.
Бретонська мова в живому спілкуванні збереглася на острові до 1960-х або 1970-х років (найдовше — в парафії Локмар'я); окремі носії були живі ще наприкінці 1980-х років. Діалект острова відноситься до Ваннської діалектної групи.[1]
Andrée Gallen, Statut juridique de Belle-Isle-en-Mer à la fin de l’Ancien Régime, докторська дисертація, Paris, 1954, (Archives départementales d'Ille-et-Vilaine - Mémoire 2 J 649).
Brigitte Dumortier, Le poids de l’insularité dans trois îles de Bretagne méridionale : Belle-Île, Houat et Hoedic, Presses de l’École normale supérieure, Paris 1976
Léon Trébuchet, Belle-Isle-en-Mer, étape d’un touriste en France… il y a cent ans, rééd., éd. PyréMonde, Monein, 2007.
Th. Chasle de La Touche, « Petite histoire de Belle-Île-en Mer », rééd., éd. PyréMonde, Monein, 2006.
Histoire de Belle-Île-en-Mer par Chasle de La Touche, Nantes, 1852 Онлайн