Бекешкіна Ірина Ериківна

Ірина Ериківна Бекешкіна
Народилася4 лютого 1952(1952-02-04)
Івдель, Росія
Померла20 березня 2020(2020-03-20) (68 років)
Київ
·рак шлунка Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьсоціолог
Alma materфілософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1974) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Інститут соціології НАН України Редагувати інформацію у Вікіданих
Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат філософських наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Бекешкіна Ірина Ериківна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Іри́на Ериківна Беке́шкіна (4 лютого 1952, Івдель, Свердловська область, Російська РФСР — 20 березня 2020, Київ[1][2]) — українська соціологиня, політологиня, громадська діячка, спеціалістка у галузі політичної та електоральної соціології. Директорка фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва[3]. Кандидатка філософських наук.

Життєпис

Ірина Бекешкіна народилася 4 лютого 1952 року у місті Івдель Свердловської області РРФСР.

У 1974 році закінчила філософський факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка, згодом аспірантуру Інституту філософії АН УРСР. Кандидат філософських наук.

Спочатку працювала науковою редакторкою журналу «Філософська думка», а у 1977 році стала молодшою, пізніше — старшою науковою співробітницею Інституту філософії АН УРСР. З 1990 року працює науковою співробітницею Інституту соціології НАН України.[4]

У 1996 році стала заступницею директора Фонду «Демократичні ініціативи», а у 2001 році — його науковою керівницею. Вона була науковою редакторкою бюлетеня «Політичний портрет України» фонду «Демократичні ініціативи».[4] Фонд одним з перших почав проводив екзит-поли в України, а екзит-пол під час виборів Президента України 2004 року, який зафіксував масштабні фальсифікації і став одним з каталізаторів Помаранчевої революції[5].

У 2010 році, після смерті керівника фонду Ілька Кучеріва, очолила Фонд «Демократичні ініціативи»[4][6][7]. За часів її керівництва Фонд став однім із провідних аналітичних центрів країни, який регулярно проводив дослідження громадської думки і аналізував важливі для українців процеси[8][9], зокрема, у 2015 році «Демініціативи» увійшли до рейтингу 90 найвпливовіших аналітичних центрів Східної і Центральної Європи за версією Пенсильванського університету (США)[10].

У 2007, 2008 та 2019 Ірина Бекешкіна роках входила у список 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус»[11][12][13]. Пізніше, у 2018 та 2020 роках вона входила до «ТОП-100 успішних жінок України» у сфері «Суспільство» за версію журналу «НВ»[14][10][15]

Займалася розробкою критеріїв оцінки рівня демократії у посткомуністичних країнах[12]. Також Бекешкіна запропонувала українським соціологам під час публікації результатів соціологічного дослідження вказувати його замовника[11].

Під час Євромайдану Ірина Бекешкіна критикувала авторитарний режим Януковича і передбачала можливість початку громадянської війни в разі тиску правоохоронців на опозицію[5].

Могила Ірини Бекешкіної, Байкове кладовище

До останніх днів життя плідно працювала над проведенням опитувань, заходів, мала нові ідеї та плани.[16]

Ірина Бекешкіна померла 20 березня 2020 року у віці 68 років[1][16] від швидкоплинного раку шлунка[17]. Свої співчуття з приводу її смерті висловили в Офісі Президента України[18]. Була кремована, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (50°24′55.50″ пн. ш. 30°30′18.10″ сх. д. / 50.4154167° пн. ш. 30.5050278° сх. д. / 50.4154167; 30.5050278).

Особисте життя

Виростала у Києві на Солом'янці[19]. У дитинстві найулюбленішою в неї була казка Андерсена «Гидке каченя»[19]. Мріяла стати акторкою, проте згодом зацікавилась ідеями давньогрецьких скептиків, агностиків і в результаті вступила на філософський факультет КДУ імені Тараса Шевченка[13].

У ранні юнацькі роки мала Ернеста Гемінгвея за кумира[19]. З юності захоплювалась туризмом. У 2008 році здійснила екстремальний сплав річкою Тара у Чорногорії[12].

Була неодруженою[7][11][12][20].

Науковий доробок

До кола наукових інтересів Ірини Бекешкіної належали проблеми вивчення тенденцій громадської думки щодо найважливіших політичних процесів всередині країни, зокрема реформ у ключових сферах, а також проблеми комунікації держави з прифронтовими територіями Донбасу.[4]

Вона є авторкою структурної моделі особистості як об'єкту комплексного дослідження та концепції електоральної поведінки, її особливостей в Україні.

Авторка понад 100 наукових праць та великої кількості публікацій у ЗМІ.

Основні праці

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бекешкіна Ірина Ериківна
  • Структура личности как объект комплексного исследования (1986);
  • Демократизація суспільства і розвиток особистості. Від тоталітаризму до демократії / Є. І. Головаха, І. Е. Бекешкіна, В. С. Небоженко. — Київ: Наукова думка, 1992. — 267 с.
  • Соціальні конфлікти і молодь / В. П. Перебенесюк, І. Е. Бекешкіна; Укр. НДІ проблем молоді. — Київ: Наук. думка, 1994. — 107 c.;
  • Конфліктологічний підхід до аналізу суспільно-політичної ситуації в Україні / І. Е. Бекешкіна. — Київ: Абрис, 1994. — 48 с;
  • Вибори-2002 в оцінках населення і експертів (2002, головний редактор);
  • Exit-poll: парламентські вибори-1998, президентські вибори-1999, парламентські вибори-2002 (2002, головний редактор).
  • Субкультурна варіативність українського соціуму / Л. Аза, І. Бекешкіна, О. Вишняк та ін.; Ін-т соціології НАН України. — Київ: Ін-т соціології НАН України, 2010. — 287 c.

Публікації

  • Україна передвиборча: реалії громадської думки та їх можливий вплив на електоральний вибір // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. 2019. Вип. 11 (21).
  • Післявиборчі зміни і громадянське суспільство // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. 2019. Вип. 6 (20).
  • Громадяни про громадянське суспільство: що змінилося? // Громадянське суспільство України: політика сприяння та залучення, виклики та трансформації: аналіт. доп. / [Яблонський В. М., Бекешкіна І. Е., Гелетій М. М. та ін.] ; за заг. ред. О. А. Корнієвського, Ю. А. Тищенко, В. М. Яблонського. Київ: НІСД, 2019. C. 13–24.
  • Вступне слово // Національний екзит-пол'2019: президентські і парламентські вибори. К.: Фонд «Демократичні ініціативи», 2019.
  • Розділ 6. Мотивація електорального вибору: президентські і парламентські вибори // Національний екзит-пол'2019: президентські і парламентські вибори. К.: Фонд «Демократичні ініціативи», 2019.
  • Розділ 8. Вибори-2019: суспільні наслідки і перспективи // Національний екзит-пол'2019: президентські і парламентські вибори. К.: Фонд «Демократичні ініціативи», 2019.
  • Громадянське суспільство в Україні: погляд громадян // Соціологічні виміри громадянського суспільства в Україні / за наук. ред. О. Резніка. Київ: Інститут соціології НАН України, 2019. C. 110—119.
  • Українське громадянське суспільство: самооцінка і діагностика // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2019. № 3. С. 18–21.
  • Суспільні настрої, влада та громадянське суспільство: за результатами соціологічних досліджень // Громадянське суспільство України: сучасні практики та виклики розвитку. Аналітична доповідь — К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2018. С. 17–34.
  • Соціальні протести: коли і чому? // Громадські протести в контексті державотворення. Київ: Дух і літера, 2018. С. 48–51.
  • Держава і громадські протести // Філософська думка. 2018. № 1. С. 41–44.
  • Що об'єднує і що роз'єднує українців. Ірина Бекешкіна про пост-Майданну Україну [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.] // Українська правда. 21 червня 2018 року.
  • Ставлення українців до політичних партій та перспективи побудови партійної системи в Україні // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Вип. 4 (18). К.: Інститут соціології НАН України, 2017. C. 42–48.
  • Вирішальний 2014-й: роз'єднав чи з'єднав Україну? // Трансформації суспільних настроїв в умовах протидії агресії Росії на Донбасі: регіональний вимір / Наук. ред. О. Гарань. К.: Стилос, 2017. С. 8–39.
  • Партійна система України після Майдану: регіональні особливості в умовах незавершеної трансформації // Трансформації суспільних настроїв в умовах протидії агресії Росії на Донбасі: регіональний вимір / Наук. ред. О. Гарань. К.: Стилос, 2017. С. 40–70.
  • Чи може соціологія прогнозувати протести? // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 4. С. 214—216.
  • Війна і мир: цілинне поле для соціологів // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 2. С. 16–18.
  • Реформи і соціологія // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 13. С. 48–50.
  • Що українці знають і думають про права людини: загальнонаціональне дослідження / [І. Бекешкіна, Т.Печончик, В.Яворський та ін.]; під заг. ред. Т. Печончик. Київ, 2017. 308 с.
  • Шекспірівський соціальний космос Майдану // Філософська думка. 2016. № 4. С. 12–14.
  • Донбас-2015: деякі проблеми реінтеграції регіону // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Вип. 2 (16). К. : Інститут соціології НАН України, 2015. С. 40–50.
  • Донбас як особливий регіон України // Соціальні виміри суспільства. Вип. 7 (18). К.: ІС НАН України, 2015. С. 66–74
  • Партійні вибори в Україні: радикальні зміни // Національний екзит-пол: парламентські вибори — 2014. К.: Фонд "Демократичні ініціативи, 2015. С. 35–42.
  • Ukraine–2014: How has the Society Chalanged // Belarus Realyty, 2014, № 14, p. 2–7.
  • Рік 2014-й: від президентських виборів до парламентських. До єдності чи роз'єднаності? // Українське суспільство 1992—2014. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. К.: ІС НАН України, 2014. С. 83–91.
  • Майдан: хто, чому і навіщо? // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. К.: ІС НАН України, 2014. С. 304—313.
  • Президентські вибори — 1999, 2004, 2010, 2014 у вимірах Екзит-полу // Національний екзит-пол: президентські вибори — 2014. К.: Фонд "Демократичні ініціативи, 2014. С. 36–40.
  • Президентські вибори — 2015: стартові позиції кандидатів // Українське суспільство 1992—2013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д.ек. н. В.Ворони, д.соц. н. М.Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 2013. С. 16–22.
  • Вибори 2012: динаміка рейтингів та мотивація вибору // Соціальні виміри суспільства. Зб. наук. праць. Вип. 5 (16). К.: Інститут соціології НАН України, 2013. С.239–254.
  • Вибори 2012: оцінки, мотивація, інформованість виборців // Україна 2012: політичний портрет. — К.: Фонд «Демократичні ініціативи», 2013, № 39. С. 5–36.
  • Партійні вибори в Україні: стабільність і зміни // Національний екзит-пол: парламентські вибори 2012. — К.: Фонд «Демократичні ініціативи», 2013. С. 47–54.
  • Українські партії на парламентських виборах і структурованість українського суспільства // Українське суспільства 1992—2012. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д.ек.н. В.Ворони, д. соц. н. М.Шульги. К.: ІС НАН України, 2012. С.59–71.
  • Ставлення населення до створення об'єднань співвласників багато-квартирних будинків // Громадська думка. 2012. № 1. С.3–12.
  • Моніторинг системи вищої освіти в Україні і Болонський процес / І.Бекешкіна, О.Злобіна // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірних наукових праць. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна. 2012. Вип. 18. С.393–399.
  • Корупційні ризики у сфері надання адміністративних послуг. К.: Рада Європи, 2009. 41 с.
  • Ставлення населення до бізнесменів у політиці [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.] / Соціальні виміри суспільства. Інститут соціології НАН України. 2008
  • Динаміка оцінок населенням стану демократії в Україні (2004—2007) / Українське суспільство 1992—2007. Динаміка соціальних змін. — Київ, 2007. — С. 24-37.
  • Цінності громадянського суспільства і моральний вибір: український досвід / Міжнар. фонд «Відродження», Ін-т лібер. сусп-ва; Г. Бабінський, І. Е. Бекешкина, О. В. Білий та ін.. — Київ: Етна-1, 2006. — 363 с.
  • Демократичні процеси в Україні [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.] / Політичний портрет України: бюлетень Фонду «Демократичні ініціативи».–К.:"Демократичні ініціативи. 2001
  • Демократія, політична культура та громадянське суспільство в Україні / Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. — К. 2001. с. 629—638
  • Довіра та оцінка діяльності як показники політичного успіху / І. Е. Бекешкіна // Українське суспільство — моніторинг 2000 р. Інфор-маційно-аналітичні матеріали / за ред В. М. Ворони, А. О. Ручки. — К. :Ін-т соціології НАН України , 2000. — С. 141—151.
  • Чи є в Україні загальнонаціональні лідери? / Політична думка, 20-21, 1994.

Примітки

  1. ↑ а б Пішла з життя Ірина Бекешкіна (Доповнено). Детектор медіа. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  2. ↑ Пішла з життя Ірина Бекешкіна [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.]//Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва
  3. ↑ Ірина Бекешкіна [Архівовано 11 липня 2012 у Wayback Machine.], директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва
  4. ↑ а б в г Інститут соціології НАН України. Бекешкіна Ірина Еріківна. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  5. ↑ а б Пішла з життя відома українська соціологиня Ірина Бекешкіна. Mind.ua. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  6. ↑ Померла Ірина Бекешкіна. zbruc.eu. «Збруч». 21.03.2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  7. ↑ а б Левый берег. Досье. Персоны. Бекешкина Ирина Эриковна. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020. (рос.)
  8. ↑ "Українці інколи тупцюються на місці". Найяскравіші думки соціологині Ірини Бекешкіної. ТСН.ua. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  9. ↑ Топ-100 успішних жінок України // НВ. — 2018. — № 8. — 2 березня. [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.]
  10. ↑ а б Топ-100 успішних жінок України // НВ. — 2020. — № 8. — 5 березня. [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.]
  11. ↑ а б в Бекешкина, досье «Фокуса» 2007 год [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ а б в г Бекешкина, досье «Фокуса» 2008 год [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ а б Стратеги и бизнесвумен. 100 самых влиятельных женщин. Фокус. 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 17 березня 2020. (рос.)
  14. ↑ Науковиці Академії ввійшли до топ-100 найуспішніших жінок України. Національна академія наук України. 23 березня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  15. ↑ Антикорупціонерки, соціологині і блогерки. Топ-14 найвпливовіших громадських діячок в Україні. НВ. 6 березня 2020. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 21 березня 2020.
  16. ↑ а б Померла соціолог Ірина Бекешкіна. BBC Україна. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  17. ↑ Рак убив за 10 днів: з'ясувалася трагічна причина раптової смерті Бекешкіної [Архівовано 3 квітня 2020 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Померла Ірина Бекешкіна – відома українська соціологиня. 24 канал. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 21 березня 2020.
  19. ↑ а б в Последнее слово. "Очень не хочется покидать мир". Ирина Бекешкина - о своей жизни, украинцах и Украине. LIGA.net. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  20. ↑ Померла видатна соціологиня Бекешкіна: що про неї відомо. «Обозреватель». 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.

Джерела

Посилання

Статті