Безхутрий Микола Микитович

Безхутрий Микола Микитович
Народився16 жовтня 1919(1919-10-16)
Харків, Українська СРР
Помер12 жовтня 1995(1995-10-12) (75 років)
Харків, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмистецтвознавець, письменник, музейник
Alma materХДУ імені О. М. Горького (1946)
ЗакладХарківський художній музей
ВчителіНаконечний Микола Федорович
ЧленствоСпілка радянських художників України
Війнанімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За відвагу»

Микола Микитович Безху́трий (нар. 16 жовтня 1919, Харків — пом. 12 жовтня 1995, Харків) — український мистецтвознавець і письменник; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року[1]. Батько літературознавця Юрія Безхутрого.

Біографія

Народився 16 жовтня 1919 року в місті Харкові (нині Україна). Протяном 1938—1941 та 1945—1946 років навчався на філологічному факультеті Харківського університету, де його викладачами були зокрема М. Ткаченко та М. Наконечний[1].

Брав участь у німецько-радянській війні. Служив рядовим у 1329-й окремій телеграфно-експлуатаційній роті. Нагороджений медаллю «За відвагу» (8 жовтня 1944), орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[2].

Протягом 1946—1947 років працював редактором відділу сучасної української літератури у Держлітвиідаві Укріаїни у Києві; потім у Харківському художньому музеї: у 1949—1950 роках — науковим співробітником; у 1950—1954 роках — вченим секретарем; у 1955—1971 роках — завідувачем відділу; у 1976—1979 роках — головним хранителем. Одночасно упродовж 1960—1976 років був головою секції мистецтвознавства Харківської організації Спілки радянських художників України.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці Отакара Яроша, № 21, квартира 20. Помер у Харкові 12 жовтня 1995 року.

Наукова і літературна діяльність

Працював в галузі мистецтвознавства та художньої критики. Досліджував шляхи розвитку образотворотворчого мистецтва на Слобожанщині, переважно пейзажний живопис харківської школи. Автор:

нарисів
  • «С. І. Васильківський» (Київ, 1954; 1970; 1987);
  • «Петро Левченко» (Київ, 1956; 1984; 1987);
  • «О. М. Довгаль, І. М. Шульга» (Київ, 1962);
  • «А. Константинопольський» (Харків, 1974);
  • «Леонід Чернов» (Київ, 1979);
  • «О. Хмельницький» (Харків, 1989);
альбомів
  • «Харківський державний музей образотворчого мистецтва» (Київ, 1960; 1964; 1968);
  • «Харківський художній музей» (Київ, 1971);
  • «Харьковский художественный музей: Путеводитель» (Харків, 1980).

Брав участь у підготуванні:

Як письменник написав історико-біографічні повісті

  • «Сонячний художник» (Київ, 1967);
  • «Народжений вдруге» (Київ, 1971);
  • «Сергій Васильківський» (Київ, 1979).

Примітки

  1. ↑ а б Художники Харківщини. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 13 березня 2022.
  2. ↑ Пам'ять народу. [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)

Література