Баталін Олександр Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баталін.
Баталін Олександр Сергійович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 липня 1946(1946-07-29) Редагувати інформацію у Вікіданих (78 років)
Єманжелінськ, Челябінська область, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна→Росія Росія
Місце проживанняСімферополь
Діяльністьполітик, інженер
Alma materСевастопольський національний технічний університет (1969) Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат технічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих (1993)
Науковий керівникQ70255085? Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіQ70255085? Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаГолова правління АТ «Завод Фіолент», член Громадської палати Республіки Крим
ПартіяПартія промисловців і підприємців України Редагувати інформацію у Вікіданих, Партія регіонів Редагувати інформацію у Вікіданих і Єдина Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня Орден Держави орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
Заслужений машинобудівник УРСР Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна відзнака Президента України

Бата́лін Олекса́ндр Сергі́йович (нар. 29 липня 1946 року, Єманжелинськ, Челябінська область, СРСР) — російський політичний і громадський діяч. Член Громадської палати Республіки Крим з 12 червня 2014 року[1]. Член партії «Єдина Росія».

Голова правління акціонерного товариства «Завод Фіолент». Голова Кримського республіканського відділення Українського союзу промисловців і підприємців. Герой України (2012).

Звинувачується в скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України (державна зрада)[2][3].

Життєпис

Має вищу освіту, в 1969 році закінчив Севастопольський приладобудівний інститут за спеціальністю «Прилади точної механіки». Інженер-механік.

З 1969 працював на сімферопольському заводі «Фіолент» майстром, заступником начальника цеху, начальником цеху, заступником головного інженера, головним інженером.

З 1985 — директор заводу «Фіолент», у 1996 році, у зв'язку з реорганізацією виробництва і створенням відкритого акціонерного товариства «Завод „Фіолент“», обраний його головою Правління.

З червня 1997 року до квітня 1998 року працював заступником голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим скликання 2002–2006 років. Із 2010 року — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим шостого скликання, обраний в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 17 від Кримської республіканської організації Партії регіонів, член депутатської фракції «Регіони Криму». Член Постійної комісія ВР АРК з питань бюджетної, економічної та інвестиційної політики.

Кандидат технічних наук, член президії Кримського наукового центру. Член Партії регіонів до 2014 року.

2014 року вступив в партію «Єдина Росія». З початком роботи в Громадській Палаті Республіки Крим призупинив членство в партії.

Є головою Об'єднання роботодавців Республіки Крим, головою Кримського регіонального відділення Російського союзу промисловців і підприємців, членом Громадської палати Республіки Крим, членом Регіонального штабу Загальноросійського народного фронту в Республіці Крим.

Державні нагороди

  • Орден «За вірність обов'язку» (2016, Крим). (Позбавлений)
  • Медаль «За захист Криму» (2014, Крим). (Позбавлений)
  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2012 року, Київ) — за визначний особистий внесок у зміцнення промислового потенціалу України, виробництво конкурентоспроможної продукції, впровадження високоефективних форм господарювання, багаторічну сумлінну працю[4] (Позбавлений)
  • Орден князя Ярослава Мудрого V  (30 січня 2007 року) — за значний внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Автономної Республіки Крим, вагомі трудові досягнення та з нагоди Дня Автономної Республіки Крим[5] (Позбавлений)
  • Орден «За заслуги» I ст. (29 серпня 2003 року) — за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток вітчизняного промислового виробництва[6] (Позбавлений)
  • Орден «За заслуги» II  (13 вересня 1999 року) — за вагомі досягнення в професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю[7]
  • Почесна відзнака Президента України (18 вересня 1996 року, Киев) — за значний особистий внесок у розвиток промисловості України, випуск конкурентоспроможної продукції[8] (Позбавлений)
  • Орден Трудового Червоного Прапора (1984)
  • Орден «Знак Пошани» (1977)
  • Почесне звання «Заслужений машинобудівник Української РСР» (1988)

22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента[9].

Примітки

  1. ↑ Баталін Олександр Сергійович. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.
  2. ↑ Під суд із зіркою героя: кримського екс-депутата звинувачують у державній зраді. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 14 березня 2019.
  3. ↑ Прокуратура АРК: справу «Героя України» Баталіна, який підтримав анексію Криму, відправили до суду. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 14 березня 2019.
  4. ↑ Указ Президента України № 486/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присвоєння О.Баталіну звання Герой України». Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 24 серпня 2012.
  5. ↑ Указ Президента України № 57/2007 від 30 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій Автономної Республіки Крим». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 24 серпня 2012.
  6. ↑ Указ Президента України № 948/2003 від 29 серпня 2003 року "Про відзначення державними нагородами України працівників акціонерного товариства «Завод „Фіолент“», Автономна Республіка Крим". Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 24 серпня 2012.
  7. ↑ Указ Президента України № 1153/99 від 13 вересня 1999 року «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ і організацій». Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 24 серпня 2012.
  8. ↑ Указ Президента України № 843/96 від 18 вересня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України». Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 24 серпня 2012.
  9. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №779/2024 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Посилання

українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.