|
Бастнезит
Бастнези́т — назва ряду мінералів із мінерального класу «карбонати та нітрати» (раніше «карбонати, нітрати та борати»). Загальний описУсі бастнезити кристалізуються в гексагональній кристалічній системі із загальним складом (Ce, La, Nd, Y)[(F, OH)|CO3], отже містять рідкісноземельні метали із групи лантаноїдів церій, лантан, неодим та ітрій на додаток до карбонатного комплексу, а також йони фтору або гідроксид-йони як додаткові аніони. Тому бастнезити також називають фтор-карбонатами лантаноїдів. У природі завдяки утворенню змішаних кристалів бастнезити завжди виявляються у зв'язку з двома або більше рідкісними землями. На сьогодні Міжнародною мінералогічною асоціацією (IMA) визнані лише кінцеві члени змішаних серій із таким ідеалізованим складом, які зведені до групи бастнезиту[2]:
Торбастнезит (ThCa[F|CO3]2·3H2O) також входить до групи бастнезиту.[2] Формула: Се[СО3](F, OH) або 6[(Ce, La)FCO3]. Характерний мінерал гідротермальних родовищ, зв'язаний з лужними породами. Склад (%): TR2O3 — 73,5; F — 8,5; CO2 — 19,8. Домішки: лантан і церієві лантаноїди, ітрій та ітрієві лантаноїди, вода. Сингонія гексагональна. Колір жовтий, червонуватий, бурий. Прозорий. Твердість 4–5. Густина 4,9–5,2. ПоширенняЗустрічається з баритом, кальцитом, флюоритом. Бастнезит — головне сировинне джерело для отримання церію і його сполук. Найбільше родовище — Маунтін-Пасс (США). Бастнезит гідроксилистий — відміна з карбонатитів Кольського півострова, яка містить гідроксил (до 4,07 % H2O). Збагачується гравітаційними методами; при тонкій вкрапленості — флотацією з використанням жирних кислот. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
