Барнута

Барнута
Народився	до 1193 Рюген, Передня Померанія-Рюген, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер	бл. 1241
Національність	руяни
Діяльність	аристократ
Титул	князь
Термін	1217/1218—1221 роки
Попередник	Яромар I
Наступник	Віслав І
Конфесія	християнство
Рід	Віславичі
Батько	Яромар I
Мати	Ґільдегард Естрідсен
У шлюбі з	Славомира Гюцковська
Діти	2 сина

Барнута (*до 1193 — бл. 1241) — князь Рюгену в 1217/1218—бл.1221 роках.

Життєпис

Походив з династії Віславичів. Старший син Яромара I, князя Рюгена. Вперше згадується у 1193 році. У 1200 році отримав від батька володіння між Рикком та Стрілою (сьогодні Штрелазунд). Багато сприяв розбудові своїх маєтностей. У 1207 році зі своїм братом Свентополком заснував монастир Ельда. У 1209 році надав цьому монастиреві значний фундуш.

У 1217 або 1218 році після смерті Яромаром I успадкував князівство Рюген, як лен присягнув на вірність данському королю Вальдемару I. У 1221 році з невідомих причин передав владу молодшому братові Віслава.

Надалі мешкав у замку Гардіст (Ґарчен). У хроніках та інших джерелах згадується лише у 1237 та 1241 роках. Став засновником аристократичного роду фон Грістов.

Родина

Дружина — Славомира, донька Міслава II, князя Гюцкова.

Діти:

• Добеслав (д/н-1249), князь Грістов у 1237—1249 роках
• Іоган (д/н-1265), князь Грістов у 1237—1265 роках

Джерела

• Joachim Wächter: Das Fürstentum Rügen — ein Überblick. In: Haik Thomas Porada (Hrsg.): Beiträge zur Geschichte Vorpommerns. Die Demminer Kolloquien 1985—1994. Thomas Helms Verlag, Schwerin 1997, ISBN 3-931185-11-7, S. 299
• Gunnar Möller: Geschichte und Besiedlung der Terra Gristow vom 7. bis 14. Jahrhundert. In: Beiträge zur Geschichte Vorpommerns: die Demminer Kolloquien 1985—1994. Thomas Helms Verlag, Schwerin, 1997, ISBN 3-931185-11-7.