Бардешин Віталій Семенович

Ф
Віталій Бардешин
Особисті дані
Народження 9 вересня 1940(1940-09-09)
Смерть 12 травня 2003(2003-05-12) (62 роки)
  Полтава, Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1961–1964  СКА (Одеса) 140 (6)
1965–1966  «Колос» (Полтава) 34 (6)
1966–1967  «Шахтар» (Донецьк) 47 (2)
1968–1974  «Колос» (Полтава) ? (32)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віталій Семенович Бардешин (9 вересня 1940 — 12 травня 2003, Полтава, Україна) — український футболіст і тренер. Майстер спорту СРСР[1].

Біографія

Під час Німецько-радянської війни родина Бардешиних мешкала на Подолі. Щоб вберегти трьох дітей від фашистських облав, мати переховувала їх у полі. У мирний час батько пропрацював на млинкомбінаті 27 років. У 50-х йому підприємство виділило Семену Бардешину квартиру у центрі міста, по вул. Конституції[2].

Віталій Бардешин грав за місцевий «Локомотив», а військову службу проходив у складі одеського СКА. Армійська команда була одним з лідерів серед українських команд класу «Б». 1961 року стала переможцем своєї групи, але у вирішальному матчі за звання чемпіона УРСР поступилися «Чорноморцю». Наступного сезону «армійці» стали четвертими у цьому турнірі. Успіх прийшов 1963 року, знову перемога у своїй групі і стикових матчах чемпіонату УРСР проти вінницького «Локомотива».

Того року був реоргонізований чемпіонат СРСР, і СКА (Одеса) потрапила до другої групи класу «А». Одесити впевнено грали протягом сезону, на фініші стали другими і здобули путівку до першої групи класу «А». Протягом цих чотирьох сезонів Віталій Бардешин був гравцем основного складу «армійців», але наступного року повернувся до Полтави.

1966 року став гравцем донецького «Шахтаря», в елітному дивізіоні дебютував 7 травня у грі проти московського «Торпедо». На виїзді українські футболісти здобули перемогу з рахунком 2:1 (відзначилися Павло Адамов і Анатолій Пилипчук). Два голи у вищій лізі забивав у ворота, які захищали Володимир Маслаченко («Спартак» Москва) і Леонід Клюєв («Зоря» Луганськ). Після двох сезонів у Донецьку повернувся до Полтави, тривалий час був лідером і капітаном команди, яка у той час називалася «Сільбуд», «Будівельник» і «Колос». Всього провів понад 400 офіційних матчів, забив 46 голів.

В останньому сезоні поєднував виступи на футбольному полі з тренерською роботою під керівництвом Віктора Носова. Продовжував входити до тренерського штабу «Колоса» і при наступному старшому тренерові — Анатолію Віткову (1974—1976). В подальшому працював дитячим тренером у ДЮСШ. Був помічником Віктора Пожечевського у перших двох сезонах «Ворскли» після повернення до лав команд майстрів української другої ліги (1987 — 9-те місце і 1988 — 2-ге місце).

У Полтаві проводиться традиційний дитячо-юнацький футбольний турнір пам'яті Віталія Бардешина. У ньому беруть участь кращі команди з міста та області[3][4].

У 2010 році інтернет-видання «Football.ua» провело низку опитувань, з метою визначити найкращих футболістів в історії провідних українських клубів. Віталій Бардешин посів 27-ме місце серед гравців полтавської «Ворскли»[5].

Досягнення

У складі одеського СКА:

  • 1961 — віце-чемпіон УРСР серед команд класу «Б»;
  • 1963 — чемпіон УРСР серед команд класу «Б»;
  • 1964 — друге місце серед команд другої групи класу «А» і здобуття путівки до еліти радянського клубного футболу.

У складі полтавського «Колоса»:

Статистика

Команда Д-1 Д-2 Д-3 Кубок
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
«Шахтар» (Донецьк) 47 2 — — — — 4 0
СКА (Одеса) — — 102 5 38 1 9 0
«Колос» (Полтава) — — 79 8 115+ 30 2 0
Всього за кар'єру 47 2 181 13 153 31 15 0

Примітки

  1. ↑ Віталій Бардешин [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.] на сайті FanNet.org
  2. ↑ У холоді й голоді. [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Зоря Полтавщини» від 11 листопада 2009
  3. ↑ Пам'яті Віталія Бардешина [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Полтавський вісник» від 6 березня 2013
  4. ↑ Юнаки з Кобеляк стали переможцями турніру пам'яті Віталія Бардешина [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Лтава» від 31 березня 2017
  5. ↑ 50 лучших. Ворскла (часть первая) [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.) // «Football.ua» від 20 січня 2010

Посилання