З 1929 року — інженер шляхів сполучення. У 1930-х роках навчається у Київському політехнічному інституті на інженерному факультеті за спеціалізацією мостобудування. Викладачем Бориса був академік Патон Євген Оскарович. У 1929 році одружився з Оленою Татаровою. У 1930 році в сім'ї Бориса народився син Юрій.
1935 року взяв участь у київській конференції по взаємодії колії та рухомого складу і виступив з доповіддю про вплив вибоїн на бандажах і стикових западин на коливання надресорної частини вагона[1].
Вже наприкінці року 5 грудня 1937 року заарештований НКВД за участь в антирадянській українській націоналістичній організації та ведення контрреволюційної діяльності. Під час обшуку конфісковано фотоапарат Фотокор № 1. Кінцевою метою організації, згідно зі звинуваченнями, було відторгнення України від Радянського союзу, повалення радянської влади та створення «української буржуазно-демократичної республіки». Проходив за справою разом з академіком Петром Супруненком.
Після низки імітованих катами НКВД розстрілів у київській тюрмі та зазнаних тортур від рук слідчого Воронцова, етапований 11 липня 1938 року у концтабір Локчимлаг (ГУЛАГ) у Республіці Комі, де дізнався про своє засудження в таборах НКВД строком у 10 років виправно-трудових робіт. Улітку 1940 року переведений у концтабір Котлас. Проте примусово утримується в концтаборах аж до 1952 року. Уникає відправлення до штрафбату завдяки гострому попиту на спеціальність інженера-містобудівника в умовах війни. Протягом свого перебування у концтаборах ГУЛАГ Борис керує будівництвом багатьох мостів на півночі Росії.
1952 року його звільняють із тюрми. Повертається до Києва, працює інженером у Київському проєктно-розвідувальному та конструкторсько-технологічному інституті. Реабілітований після XXII з'їзду КПРС 1961 року. Згодом Борис Барвінок отримує посаду головного інженера Київського інституту проєктування підприємств вугільної промисловості.
Примітки
↑Фронт Науки и Техники (російською) . Київ: Орган ЦК союза работников высшей школы и научных учреждений и варнитсо. 1935. с. 105.
↑Вісник Академії наук Української РСР. 1935. (укр.)