У результаті винищування їхня чисельність значно зменшилася. Із 18 живих видів наведених на вебсайті МСОП 5 є уразливими (VU), 3 — під загрозою вимирання (EN), для 1 — даних недостатньо (DD). Загрозами є перетворення середовища проживання, інтродуковані хижаки (насамперед лисиці й коти), зміна режиму вогню, полювання[3].
Бандикутові — невеликі тварини (100 г — 5 кг), що живуть на поверхні землі. Мають довгу морду. Їхні задні лапи довші, ніж передні, через що пересування схоже на заяче. Кігті на передніх лапах використовуються для риття землі в пошуках їжі.
Бандикутові живуть поодинці й активні переважно в нічний час. Вони всеїдні, і до їхньої їжі входять комахи, невеликі хребетні і рослинний матеріал. Представники мають невеликі розміри (розмір пацюка чи кролика), живуть в Австралії і Новій Гвінеї. День проводять у гніздах з гілок, трави й листя, розміщених у покинутих іншими тваринами норах, порожнистих колодах, гущавині, між коренями.
Систематика
Бандикутові поділяються на три підродини, відмінними ознаками яких є форма черепа, а також різні ареали.
Австралійські бандикути (Peramelinae) мешкають у посушливих регіонах і мають більш плескатий череп. До них належать два сучасні роди й один вимерлий:
Довжина голови й тулуба 175–558 мм, довжина хвоста 110–335 мм, вага 650–4900 г. Волосяний покрив зверху темно-коричневий, знизу — білий чи майже білий, жовтувато-коричневий чи коричнювато-жовтий. У них витягнута морда, відносно невеликі вуха, довгі задні лапи та довгий не чіпкий хвіст.
Острови Нова Гвінея та Япен. Населяють переважно гірські ліси.
Це нічні наземні тварини, що будують гнізда з гілочок або трави на землі, живуть поодинці. Всеїдні, харчуються комахами та дрібними хребетними, а також фруктами. Після періоду вагітності ≈ 15 днів народжується від одного до шести дітей.
Довжина голови й тулуба 150–303 мм, довжина хвоста 105–258 мм, вага ?–670 г. Волосяний покрив густий і м'який. Вуха малі. Мордочка загострена.
Острів Нова Гвінея. Населяють первинні ліси.
Будують гнізда між коренів у основі дерев. Швидше за все, всеїдні, харчуються дрібними тваринами та фруктами. Ймовірно, живуть поодиноко. Самиці з 1–4 дитинчатами зустрічаються майже цілий рік.
Довжина голови й тулуба 245–330 мм, довжина хвоста 105–130 мм, вага ? г. Волосяний кучерявий, блискучий, неколючий, темно-шоколадно-коричневого кольору зверху і знизу з білим вкрапленням на грудях. Хвіст чорнувато-коричневий і майже голий. Мордочка довга. Вуха малі, овальної форми.
Острів Серам, Індонезія. Населяє гірські тропічні ліси.
Довжина голови й тулуба 200–500 мм, довжина хвоста 50–125 мм (часто хвіст буває відсутній (ймовірно легко відламується)), вага 400–2250 г. Волосяний покрив грубий, колючий; зверху забарвлений у червонуватий, коричнюватий або чорний колір; нижня сторона світліша, сіра чи світло-коричнева. Мордочка подовжена. Вуха малі.
Острів Нова Гвінея й довколишні острови, архіпелаг Бісмарка, Квінсленд. Населяють тропічні ліси.
Живуть поодинці. Вдень сплять у гніздах з листя, трави та гілок між у порожніх колодах, у хащах чи в норах на землі. Всеїдні; споживають плоди, комах, черв'яків і равликів. Самиці можуть народжувати до трьох разів на рік. Народжується від 1 до 3 дитинчат.
Довжина голови й тулуба 210–470 мм, довжина хвоста 80–215 мм, вага 260–3100 г. Волосяний покрив грубий і блискучий; верх — суміш чорнувато-коричневого й оранжевого чи жовтого; низ жовтувато-сірий, жовтувато-коричневий чи білуватий. Мордочка досить видовжена, але широка. Вуха короткі й округлі. Хвіст короткий. Сумка добре розвинена, відкривається назад.
Австралія, південь Нової Гвінеї, довколишні острови. Населяють різноманітні місця проживання (відкриті ліси, чагарники, луки поблизу боліт чи водойм).
Живуть поодинці. Ведуть нічний спосіб життя, а вдень сплять у гніздах з гілок, трави й листя на землі, часто в норах або в порожнинах стовбурів дерев. Всеїдні; споживають комах, черв'яків, плоди, насіння, гриби. Народжують цілий рік (у теплих регіонах). Народжується від 2 до 8 дитинчат.
Довжина голови й тулуба 200–425 мм, довжина хвоста 75–170 мм, вага 190–19000 г. Волосяний покрив складається переважно з грубих, окремих волосків; верх — сірого, світло-коричневого з легким рожевим відтінком, тьмяно помаранчевого, жовтувато-коричневого, сіро-коричневого чи сірого забарвлення; низ білий чи білуватий. У всіх видів, крім P. nasuta є поперечні чи діагональні темні й світлі смуги на спині й крупі. Мордочка довга й звужена. Вуха загострені.
Австралія, Тасманія, довколишні острови. Населяють дощові й склерофітні ліси, рідколісся й відкриті місцевості, пустища й дюнну рослинність, поля.
Будують гнізда з гілочок, листя і перегною на поверхні землі чи використовують занедбані нори кроликів чи порожнисті колоди. Живуть поодинці. Ведуть нічний спосіб життя. Переважно комахоїдні, додатково споживають хробаків, равликів, ящірок, мишей і рослинний матеріал. Народжують цілий рік (у деяких регіонах). Народжується зазвичай 2 чи 3, рідше до 5 дитинчат.
Примітки
↑Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 149.
_(18407912601).jpg)
_2,_Vic,_jjron,_09.01.2013.jpg)
