Бальмонт Борис Володимирович
Борис Володимирович Бальмонт (6 жовтня 1927, місто Шуя, тепер Івановської області, Росія — 16 лютого 2022) — радянський державний діяч, міністр верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1983 роках. Член ЦК КПРС у 1983—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (6.09.1978). Доцент (1965). Почесний член Російської академії космонавтики імені Ціолковського. ЖиттєписНародився в місті Шуя Іваново-Вознесенської губернії в родині службовців. Внучатий племінник відомого поета Костянтина Бальмонта. Закінчив сім класів школи № 2 міста Шуї. У 1943—1946 роках служив у Радянській армії та навчався в спецшколі ВПС № 3 міста Іваново, здобув середню освіту. З 1946 року — студент Московського авіаційно-технологічного інституту. З 1950 року — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана. У 1952 році закінчив Московське вище технічне училище імені Баумана. З 1952 року працював на оборонному заводі № 205 в місті Саратові: інженер-конструктор, старший інженер, заступник начальника цеху, начальник цеху. У 1956—1960 роках — головний інженер, у 1960—1965 роках — директор оборонного заводу № 205 в місті Саратові. У 1965—1972 роках — начальник 6-го Головного управління Міністерства загального машинобудування СРСР. З 1972 року — начальник 8-го Головного управління — член колегії Міністерства загального машинобудування СРСР. З 1973 по 1976 рік — заступник міністра загального машинобудування СРСР. З 1976 по лютий 1981 року — 1-й заступник міністра загального машинобудування СРСР. У 1976 році був призначений головою Міжвідомчої координаційної ради з створення космічного комплексу «Енергія-Буран». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 вересня 1978 року за видатні заслуги у виконанні завдань уряду СРСР Бальмонту Борису Володимировичу присвоєно звання Герой Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». З 20 лютого 1981 по 19 липня 1986 року — міністр верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР. З липня 1986 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві. У 1987—1992 роках — радник-посланник з економічних питань посольства СРСР у Федеративній Республіці Німеччині. Проживав в місті Москві. Головний експерт Російського авіаційно-космічного центру. Помер 16 лютого 2022 року[1]. Нагороди і звання
Примітки
Посилання |