У 1959—1975 роках працював експертом Художньої-експертної колегії Мінстерства культури УРСР з образотворчого мистецтва; у 1977—1983 роках обіймав посаду начальника живописного цеху творчо-виробничого об'єднання «Художник»; у 1978—1985 роках — старший викладач Київського художнього інституту.
«Гурзуф. Будинок творчості імені Коровіна» (1974);
«Портрет Данила Нарбута» (1979);
«Седнівське озерце» (1985);
«Переможці» (1985);
«Гранітне. Хмари над озером» (1987);
«Портрет Н. Двуглянської» (1988);
«Сон» (1989);
«Портрет Героя Радянського Союзу Михайла Пилипенка» (1989);
«Липа, під якою любив відпочивати Тарас Шевченко» (1995);
«Портрет Оксани Скаленко» (1997);
«Доля солдата» (1997);
«Квіти та фрукти» (1998);
«Маки» (2000);
«Сон. Присвячення Тарасу Шевченку» (2000).
Брав участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1965 року. Персональна виставка відбулась у Києві у 2002 році. Удостоєний диплома та Почесної грамоти Національної спілки художників України[2].
Баликов, Юрий Евдокимович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1970. — Том 1 (Аавик—Бойко). С. 274. (рос.)
Юрій Баликов // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 18—19. — ISBN 966-95504-1-6.;