Бакуменко Петро Іванович
Петро Іванович Бакуменко (10 червня 1919, с. Максимівка, нині Прилуцького району, Чернігівської області — 9 січня 1994, м. Київ) — історик, доктор історичних наук, професор. ЖиттєписНародився 10 червня 1919 року в селі Максимівка (нині Прилуцького району, Чернігівської області[1]. 1941 року закінчив фізико-математичний факультет Мелітопольського державного педагогічного інституту, 1950 року — історичний факультет Київського педагогічного інституту імені Горького. 1941—1948 роки — служба у лавах Радянської Армії. Від 1942 року — член КПРС. 1950—1953 роки — викладач, завідує кафедрою історії Львівського політехнічного інституту. 1953—1961 роки — доцент, завідує кафедрою історії Київського інженерно-будівельного інституту. 1961—1987 роки — завідує кафедрою історії КПРС. 1987 року — професор, завідує кафедрою політичної історії Київського педагогічного університету. Член редколегії кн. «Історія міст і сіл Української РСР. Київська область» (К., 1971)[2]. 1965 року — захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора історичних наук[1]. 1966 року — присвоєно звання професора. Був одружений, мав трьох дітей (син Анатолій помер у тримісячному віці). Помер 9 січня 1994 року у Києві. Похований на старій частині Байкового кладовища разом з родиною. НагородиНагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та шістьма медалями.[1] Праці
Примітки
Джерела
Посилання
|