Бакай Едуард Аполінарійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бакай.
Бакай Едуард Аполінарійович
Народився1941
Добрянка, Ріпкинський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер2016
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьвинахідник

Бакай Едуард Аполінарійович (нар. 17 березня 1941(19410317) — 2016) — видатний український учений, кандидат медичних наук, академік.[1]

Життєпис

Народився в селищі Добрянці (нині Ріпкинського району Чернігівської області). В 1958 закінчив Добрянську середню школу, в 1966 — Київський медичний інститут.

Очолюючи лабораторію біофізики в Київському інституті отоларингології протягом 1977—1983 рр., працював на замовлення Головкосмосу СРСР і, зокрема, спільно з ак. Олександром Тимофійовичем Марченком випереджав НАСА у вивченні вестибулярного апарату.

В критичні дні після ядерної катастрофи (квітень-травень 1986 р.) зробив неоціненний внесок у нейтралізацію радіонуклідів у вражених Чорнобилем регіонах. У результаті, за виняткових обставин, став одним із фундаторів Інституту хімії поверхні АН УРСР (травень 1986 року). Згодом заснував ще кілька науково-дослідних організацій світового рівня.

Двічі лауреат Державної премії України, автор багатьох десятків патентів на винаходи — унікальних у глобальному масштабі.

Патенти:

  • Патент на винахід № 35122 «Спосіб пошуку покладів корисних копалин» (2008).
  • Патент на винахід № 85290 «Спосіб одержання кремнію» (2009).
  • Патент на винахід № 86323 «Спосіб одержання силану та установка для його здійснення» (2009).
  • Патент на винахід № 88337 «Поршневий двигун» (2009).

Примітки

  1. ↑ Бакай Едуард Аполлінарійович [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.], Національна академія наук України