Базилевич Іван Вікторович

Базилевич Іван Вікторович
Народився30 жовтня 1899(1899-10-30) Редагувати інформацію у Вікіданих
Селець, Рівненський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер11 грудня 1965(1965-12-11) Редагувати інформацію у Вікіданих (66 років)
Провіденс, Род-Айленд, США
КраїнаСРСР СРСР, США США
Діяльністьлікар
Alma materКиївський медичний інститут
Галузьпатологічна фізіологія, терапія
ЗакладІнститут клінічної фізіології АН УРСР,
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникФеофіл Яновський
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Базилевич.

Іва́н Ві́кторович Базиле́вич — український лікар-терапевт, дослідник фізіології старіння. Доктор медичних наук (1928), професор (1938).

Біографія

Народився в сім'ї мирового судді. Дід та прадід Івана були священиками. Навчався в Луцькій українській гімназії. Під час Першої світової війни 1915 року родина переїхала до Ставрополя. Там Іван закінчив Ставропольську гімназію[ru] з золотою медаллю. У 1917 році вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. З 3-го курсу працював фельдшером у терапевтичному відділенні Київського військового шпиталю. Закінчив уже Київський медичний інститут у 1922 році. Залишився працювати на кафедрі Феофіла Яновського, а також у новоствореній кафедрі внутрішніх хвороб ВУАН.

У 1928 році захистив дисертацію доктора медичних наук на тему «Поверхневий натяг сечі та його клінічне значення». Опонентами дисертації були Микола Стражеско, Василь Чаговець та Валентина Радзимовська. У 1928—1934 роках працював також консультантом-терапевтом Київської психіатричної лікарні.

Взимку 1930 року його було заарештовано разом з членами родини. Надалі Базилевича звільнили, але на роботу до інституту та ВУАН повернутися не дали. У 1931 році вдалося влаштуватися доцентом до Київського інституту вдосконалення лікарів. Паралельно працював в Інституті патології та гігієни праці.

У 1934 за рекомендацією Миколи Стражеска Олександр Богомолець взяв Івана Базилевича на роботу до Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1936 році стає завідувачем відділу в Інституті експериментальної біології та патології НКОЗ УРСР. У кінці 1938 року призначений завідувачем кафедри шпитальної хірургії 2-го Київського медичного інституту. У тому ж році був серед організаторів Всесоюзного конгресу зі старіння[1].

Під час німецько-радянської війни лишився в окупації. У вересні 1943 року емігрував до Німеччини, а звідти до США. Член Української вільної академії наук з 1946 року, член НТШ.[2]

Публікації

  • Базилевич І. В. До питання про застосування жіночої праці на тракторах. Профілактична медицина. 1932. № 1–2. С. 26
  • Базилевич І. В. Нарис клінічної ферментології. К., 1936, 312 с.
  • Базилевич І. В. Недокрів'я. К., 1937;
  • Синдром нормальной старости // Старость. К., 1939;
  • Спостереження таборового лікаря // Сьогочасне й минуле. НТШ. Мюнхен. 1949. Ч. 1–2;
  • В. В. Радзимовська [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Свобода. 1954. Ч. 55; 23 березня, с. 7
  • Теофіл Яновський (1860—1928) // Лікарський Вісник. 1955. Ч. 2(4);
  • The medical aspects of natural old age // Introduction to clinical gerontology. Munich, 1959;
  • Міокардіяльний інфаркт: Істор. огляд // Лікарський Вісник. 1961. Ч. 21;
  • Біологічний процес старіння // Лікарський Вісник. 1968. Ч. 69.

Примітки

  1. ↑ Freeman, J. T. (1973). Kiev to Kiev in Gerontology: 1938-1972. The Gerontologist. 13 (4): 401—407. doi:10.1093/geront/13.4.401. ISSN 0016-9013.(англ.)
  2. ↑ Freeman, Joseph T. (1978). Ivan Basilevich: A Gerontologist in Transit. Journal of the American Geriatrics Society. 26 (7): 324—327. doi:10.1111/j.1532-5415.1978.tb01344.x. ISSN 0002-8614.

Джерела