Ахшарумов Дмитро Дмитрович

Ахшарумов Дмитро Дмитрович
Народився17 (29) травня 1823[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер7 (20) січня 1910[1] (86 років)
Баку, Російська імперія[2]
Країна Російська імперія
Національністьвірмени[3][4]
Діяльністьписьменник, гігієніст, революціонер, військовий лікар
Галузьмедицина[2] і мемуарна літератураd[2]
Alma materСхідний факультет СПбДУd (1846)[3] і Імператорська медико-хірургічна академіяd (1862)
Науковий ступіньдоктор медицини (1866)
Знання моввірменська і російська[2]
ЧленствоПетрашевці[3]
Військове званняпрапорщик
БатькоДмитро Ахшарумов[d][3][4]
МатиQ115527231?
Брати, сестриIvan Akhsharumovd, Vladimir Akhsharumovd і Nikolay Akhsharumovd

Ахшарумов Дмитро Дмитрович (нар. 17 (29) травня 1823(18230529), Санкт-Петербург — 7 (20) січня 1910, Баку) — російський громадський діяч, петрашевець, лікар-гігієніст. Син військового історика Дмитра Ахшарумова (1792—1837).

Біографія

Закінчив у 1841 році 1-у петербурзьку гімназію, у 1846 році — східний факультет Петербурзького університету. Від лютого 1847 року служив у Азіатському департаменті Міністерства іноземних справ. Від грудня 1848 року відвідував «п'ятниці» М. В. Петрашевського. 1849 року разом з іншими петрашевцями виведено на ешафот. Смертну кару замінено позбавленням усіх прав стану та висилкою на 4 роки в арештантські роти в Херсон. 1851 року переведено рядовим на Кавказ. 1853 року за заслуги надано звання унтер-офіцера, 1856 року, після переходу у Віленський полк, — прапорщика. 1857 року вийшов у відставку і вступив на медичний факультет Дерптського університету. 1858 йому дозволено перейти в Петербурзьку медико-хірургічну академію, яку закінчив 1862 року із срібною медаллю. 1864 року вдосконалював знання в Берлінському, Паризькому, Віденському і Празькому університетах. Здобувши 1866 року ступінь доктора медицини, служив у другому петербурзькому військово-сухопутному шпиталі, одеському карантині, Кам'янець-Подільській міській лікарні, в Херсоні, від 1873 року — в Полтаві губернським медичним інспектором. Опублікував низку медичних праць, визнаних у Росії і за кордоном. 1882 року вийшов у відставку в чині дійсного статського радника. Після смерті 1885 року дружини наприкінці 1880-х років переїхав до Риги, де вчився його син. 1908 року повернувся до Полтави. 1909 року, тяжко хворий, поїхав до сина в Баку. Залишив спогади про участь у гуртку петрашевців, арешт, слідство, суд («Из моих воспоминаний 1849—1851». — Санкт-Петербург, 1905). Писав вірші.

Література

Див. також

  1. а б в Русские писатели 1800—1917: Биографический словарь (русский) / за ред. Н. П. ОлексійовичМосква: Большая Российская энциклопедия, 1989. — Т. 1. — С. 129–130. — 672 с.
  2. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  3. а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  4. а б Հայկական համառոտ հանրագիտարանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.