АхмадіяАхмадія (араб. أحمدية; урду احمدِیہ) — мусульманське об'єднання засноване в Індії (штат Пенджаб) у 80-90-х рр. XIX ст. Мірзою Гуламом Ахмадом Кадіані (1834—1908). Має синкретичний характер, виникло як спроба створити нову об'єднавчу релігію для народів Індостану. Історія виникненняУ 1889 році Мірза Ахмад оголосив себе махді (месією) і став проповідувати своє вчення. Воно викладене у 80-ти працях, написаних урду і арабською мовами. Спираючись на мусульманську (сунітську) традицію вчення має синкретичний характер. Його суть полягає у примиренні ісламу, християнства та індуїзму. Це віровизнання визнає засадові положення ісламу (згідно з Кораном), але заперечує необхідність ведення священної війни — джихаду. На думку послідовників цієї організації, у пророкові Мірзі Ахмаді втілились Мухаммед мусульман, Ісус Христос християн і Крішна індуїстів, які разом принесли йому пророчий дар. ВченняЦій релігійній спільноті властиве раціоналістичне тлумачення Корану, власна інтерпретація головних приписів ісламу: головними об'єктами хаджу вважаються Кадіан у Пенджабі (де жив Мірза Ахмад) та Срінагар Ісуса Христа (згідно з уявленнями цього руху — місце поховання Ісуса Христа, Іси). Згідно з вченням Гулама Ахмада, після смерті люди отримують нові тіла та душі, у яких перебувають аж до Судного дня, після цього потрапляють до раю чи пекла. Пекельні муки, одначе, не обов'язково тривають вічно — грішники, що розкаялися, після тривалого перебування у пеклі можуть переселитися до раю; загробне життя розглядається як продовження процесу духовного вдосконалення, розпочатого ще за життя. ДіяльністьУ практичній діяльності ахмадія приділяють велику увагу просвітництву (на кошти спільноти відкриваються численні навчальні заклади, призначаються стипендії), пропаганді свого вчення, створенню комерційних підприємств; багато керівників ахмадія беруть активну участь у політичному житті (зокрема в Пакистані). Ахмадія у світіСьогодні общини ахмадія поширені в багатьох країнах світу, включно з країнами немусульманського ареалу (США, Західна Європа, острови Океанії). У 1914 р. ахмадисти розділилися на дві гілки — кадіаністську, що визнає Мірзу Гулама Ахмада пророком, та лахорську, прибічники якої вважають його лише реформатором ісламу. В багатьох мусульманських країнах ахмадія не вважається мусульманською спільнотою. В Пакистані членам ахмадія заборонено називати себе мусульманами та використовувати ісламську термінологію; Ліга ісламського світу оголосила ахмадія «ворожою ісламу течією». Джерела
Посилання
|