Аутран Доурадо

Аутран Доурадо
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніпорт. Waldomiro Freitas Autran Dourado Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 січня 1926(1926-01-18)[4][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Патус-ді-Мінасd, Мінас-Жерайс, Бразилія
Помер30 вересня 2012(2012-09-30)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих (86 років)
Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Країна Бразилія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, журналіст, прозаїк-романіст
Alma materФедеральний університет Мінас-Жерайс Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовбразильський варіант португальської мови Редагувати інформацію у Вікіданих і іспанська[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 1212810 Редагувати інформацію у Вікіданих

Аутран Доурадо (порт. Waldomiro Freitas Autran Dourado, 1926, Патус-ді-Мінас — 30 вересня 2012, Ріо-де-Жанейро) — бразильський письменник.

Біографія

Син судді. Закінчив юридичний факультет Федерального університету штату Мінас-Жерайс. З 1954 року жив у Ріо-де-Жанейро, працював журналістом. Виконував обов'язки прес-секретаря президента Жуселіну Кубічека (1958—1961).

Помер від проривної виразки. Похований на кладовищі Святого Іоанна Хрестителя в Ріо-де-Жанейро.

Творчість

Головна тема це штат Мінас-Жерайс, який міфологізований письменником в образі вигаданого містечка Дуас Понтіш. Його історії найчастіше розказані наскрізним героєм Жуаном ді Фонсека Рібейру. На барочну поетику Доурадо помітно вплинув Вільям Фолкнер.

Твори

Романи

  • Teia (1947)
  • Sombra e exílio (1950)
  • Tempo de amar (1952)
  • A Barca dos Homens (1961)
  • Uma Vida em Segredo/ Таємне життя (1964, екранізований Сузанною Амарал в 2001, [1] [Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.])
  • Ópera dos Mortos / Опера мертвих (1967)
  • O Risco do Bordado (1970, премія ПЕН-клубу Бразилії)
  • Os Sinos da Agonia (1974)
  • Armas e Corações (1978)
  • As Imaginações Pecaminosas (1981)
  • A Serviço Del-Rei (1984)
  • Ópera dos Fantoches/ Опера ляльок (1995)
  • Confissões de Narciso/ Сповідь Нарциса (1997)
  • Monte da Alegria (2003)

Новели

  • Três histórias na praia (1955)
  • Nove histórias em grupos de três (1957)
  • Violetas e caracóis (1987)
  • Melhores contos (2001)
  • O senhor das horas (2006)

Мемуари

  • Gaiola aberta (2000)

Визнання

Бразильська премія Гете (1980). Премія Жабуті (1981). Премія Камоенса (2000). Премія Машаду де Ассіса (2008).

Примітки

  1. ↑ а б Morre no Rio, aos 86 anos, o escritor Autran Dourado
  2. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б Babelio — 2007.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120342324 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Prêmio Camões de Literatura
  6. ↑ CONOR.Sl