Асфандіяров Закір Лутфурахманович

Асфандіяров Закір Лутфурахманович
Народився	20 грудня 1918(1918-12-20) Утяково, Стерлітамацький повіт^d, Уфимська губернія, РСФРР
Помер	4 січня 1977(1977-01-04) (58 років) Карагандинська область, Казахська РСР, СРСР
Поховання	Шигис-Конират^d
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	майстер-сержант
Партія	КПРС
Нагороди

Закір Лутфурахманович Асфандіяров (20 грудня 1918 — 4 січня 1977) — учасник Другої світової війни, командир гармати 322-го гвардійського винищувально-протитанкового артилерійського полку 8-ї гвардійської винищувально-протитанкової артилерійської бригади 1-го Українського фронту, Герой Радянського Союзу (1.07.1944), гвардії старший сержант.

Біографія

Народився 20 грудня 1918 року в селі Утяково нині Гафурійського району Башкортостану. Татарин. Освіта неповна середня. Член ВКП(б) з 1944 року. До призову в армію працював у колгоспі «Туры юл» Гафурійського району.

В Червону армію призваний Гафурійським райвійськкоматом Башкирської АРСР в 1939 році. На фронті Другої світової війни з вересня 1941 року. Особливо відзначився при визволенні України.

25 січня 1944 року в боях за село Цибулів[1] артилерійська система під командуванням гвардії старшого сержанта Закіра Асфандіярова піддалася атаці восьми танків і дванадцяти бронетранспортерів з піхотою противника. Підпустивши атакуючу колону противника на дальність прямого пострілу, розрахунок відкрив прицільний снайперський вогонь і спалив усі вісім ворожих танків, з яких чотири танка «Тигр». Сам гвардії старший сержант Асфандіяров вогнем з особистої зброї знищив одного офіцера і десять солдатів. При виході гармати з ладу, відважний гвардієць перейшов на гармату сусіднього підрозділу, розрахунок якого вийшов з ладу і, відбивши нову масовану атаку противника, знищив два танки «Тигр» і до шістдесяти гітлерівських солдатів і офіцерів. Всього за один бій розрахунок гвардії старшого сержанта Асфандіярова знищив десять танків противника, з них шість типу «Тигр» і понад сто п'ятдесят солдатів і офіцерів противника.

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2386) Асфандіярову Закіру Лутфурахмановичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 року[2].

Після демобілізації з армії в 1947 році, З.Л. Асфандіяров працював у Казахстані гірничим майстром Південно-Східного гірхімкомбінату, змінним майстром Східно-Коунрадського родовища. З 1974 року на пенсії. Помер 4 січня 1977 року. Похований на старому мусульманському кладовищі в селищі Шигис-Конират, поблизу міста Балхаш Карагандинської області.

Почесний громадянин міста Балхаш.

Нагороди

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (№ 2386)
• Орден Леніна
• Орден Червоного Прапора
• Орден Вітчизняної війни I ступеня (29.08.1944)[3]
• Орден Червоної Зірки (09.07.1945)[4]
• Медалі, в тому числі:
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Пам'ять

• У Янгіскаїнській середній школі Гафурійського району Башкортостану в музеї бойової і трудової слави присвячений стенд Герою.

Примітки

1. Нині селище міського типу на Черкащині.
2. Подвиг народа. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 13 березня 2017.
3. Подвиг народа. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 13 березня 2017.
4. Подвиг народа. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 13 березня 2017.

Література

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.

Посилання

Асфандіяров Закір Лутфурахманович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Портал «Біографії»   Портал «СРСР»