Не має права наслідувати норвезький трон, оскільки народилася до відміни салічного закону у 1971 році, проте знаходиться у лінії наслідування британського трону як нащадок Софії Ганноверської.
Є головою ради Меморіального фонду кронпринцеси Марти, а також патроном кількох оранізацій, продовжує виконувати представницькі обов'язки.[3]
Астрід Мод Інгеборг народилася 12 лютого 1932 року на віллі Солбакен в Осло, яку її батьки орендували після пожежі на власній віллі Скаугум.[4] Стала другою дитиною та другою донькою в родині кронпринца Норвегії Олафа та його дружини Марти Шведської. Була охрещена за лютеранським обрядом 31 березня 1932 року у каплиці Королівського палацу та отримала імена на честь тітки Астрід, яка в той час була кронпринцесою Бельгії, та обох бабусь.[3] Її хрещеними батьками стали обидва дідусі та бабусі, тітка Астрід, герцогиня Йоркська Єлизавета, принцеса Тіра Данська, герцог Нерке та принц Георг Кентський. Дівчинка мала старшу сестру Раґнхільд. Норвегією в цей час правив їхній дід Гокон VII.
У віці кількох місяців Астрід перевезли до відновленої вілли Скаугум, де і пройшло її дитинство. В будинку панувала тепла та затишна атмосфера. У 1937 році там же народився молодший брат — Гаральд. Тоді ж дівчинка почала своє навчання у «школі принцеси», створеної її матір'ю. Разом із нею навчалися ще п'ять учнів.[4]
Із вторгненням нацистських військ до Норвегії 9 квітня 1940, батьки вивезли Астрід із братом та сестрою потягом до нейтральної Швеції. У середині серпня вони відпливли із
фінського порту Петсамо до Америки на кораблі ВМС США «Американський легіон». Всього на борту перебувало 897 осіб. До Нью-Йорку прибули 28 серпня.
Марта із дітьми спершу розмістилися в готелі «Уолдорф-Асторія», а згодом переїхали до особистої дачі президента Франкліна Рузвельта у Гайд-парку. Певний час винаймали будинок у Бостоні, штат Массачусетс. Зрештою, президент підшукав їм невелику садибу Пуке-Гілл поблизу Вашингтону. [5] Там вони провели час з жовтня 1940 до травня 1945 року. Батько, залишаючись у Європі, зрідко навідував родину. На свята дітей із матір'ю часто запрошували президент із дружиною. Розвагами дітям слугували влаштовані ними же театр тіней або перегони черепах. Астрід із рідними також брала участь у зустрічах із норвезькими моряками торгового флоту, цивільними норвежцями та військовиками, які спеціально приїжджали до Пуке Гілл.[6] Разом із сестрою вона навчалася у місцевій приватній школі.[7] До батьківщини разом із родиною повернулася 7 червня 1945 року на кораблі «Норфолк».[8]
Після повернення навчалася в муніципальній школі Nissen Pikeskole в Осло, яку закінчила у 1950 році. Після цього відразу вступила до коледжу Леді-Маргарет-Холл у складі Оксфордського університету, де протягом двох років вивчала філософію, соціальну економіку та політичну історію.[4] Пізніше освоювала мистецтво шиття у Märthaskolen в Осло та кулінарію в домашній школі Lolly Ræstads husholdningsskole. Також цікавилася ремеслами й опановувала виготовлення та розпис кераміки в майстерні Халвора Сандоса.[3] У Скаугумі принцеса встановила піч для випалу кераміки і численні друзі та родичі отримували від неї власноруч зроблені предмети із монограмою AMI.[4]
У 1952 році принцеса разом із дідом Гоконом VII та Олафом Гельсетом стали президентами організаційного комітету VI Зимових Олімпійських ігор 1952 року в Осло. Наступного року її сестра Раґнхільд взяла шлюб із суднобудівником Ерлінгом Лоренценом та переїхала до Бразилії.[9]
Перша леді
5 квітня 1954 року пішла з життя, так і не ставши королевою, матір принцеси. Бабусі Мод не стало ще в 1938 році. Астрід протягом наступних чотирнадцяти років виконувала функції першої леді Норвегії. Працювала із дідом, а згодом — із батьком, розподіляючи посадові обов'язки, включаючи державні візити. Олаф V став королем у вересні 1957 року. Ще до цього за добре виконання своєї місії Астрід отримала орден Святого Олафа.
Мала сольні заходи або супроводжувала короля чи кронпринца. Так, разом із батьком узяла участь у візиті до Тронгейму та Данії у 1958, а наступного року супроводжувала його у поїздці Північною Норвегією. Представляла країну за кордоном, у тому числі на урочистостях з 100-річчя штату Міннесота та на Всесвітній виставці в Брюсселі.[4] За спогадами Астрід багато років потому, все це було для неї пригодою.[10] Також під час державних візитів та інших заходів була господинею під час обіду в Королівському палаці та на віллі Скаугум.
У 1961 році принцеса вступила в шлюб та скоротила представницькі обов'язки, проте продовжувала виконувати функції першої леді країни, приділяючи особливу увагу завданням, пов'язаним із силами оборони країни.[10]
Із одруженням кронпринца Гаральда у серпні 1968 року, обов'язки першої леді перейшли до його дружини Соні Гаральдсен.[3]
Шлюб та діти
У листопаді 1959 року принцеса Астрід заручилася із бізнесменом та спортсменом Йоханом Мартіном Фернером. Наречений за три роки до цього розлучився із першою дружиною. Це призвело до поляризованих громадських дебатів у 1960 та 1961 роках, де обговорювалося розлучення Фернера, хоча він і не мав дітей від попереднього союзу. Питання повторного шлюбу було спірним в норвезькій церкви, оскільки рання та поточна основні інтерпретації Нового Завіту висловлювали заборону на нього.
Зрештою, 28-річна Астрід взяла шлюб із Йоханом Мартіном Фернером, старшим від неї на п'ять років. Вінчання відбулося 12 січня 1961 року в кірсі Аскера в Акерсгусі. Церемонію провів єпископ Арне Фьєльбу. Відзначали весілля на віллі Скаугум із гостями з усіх королівських будинків Європи.[4] Король вирішив, що донька після одруження має титулуватися принцесою Астрід, фру Фернер. Шлюб виявився міцним. Фернера змальовували як добру та товариську людину.[11] У шлюбі народила п'ятеро дітей:
Катерина (нар. 1962) — дружина менеджера Арільда Йохансена, має сина та доньку;
Бенедикта (нар. 1963) — бізнесвумен, мала крамницю модного одягу у 1997—2013 роках, була двічі одружена, дітей не має;
Александр (нар. 1965) — одружений із ісландкою Маргарет Ґудмунсдоттір, має сина та доньку;
Єлизавета (нар. 1969) була одружена з Томом Бекманом, має сина;
Карл-Крістіан (нар. 1972) працює в родинній компанії Ferner Jacobsen AS, одружений із Анною-Стіною Слаттем Карлсен, дітей не має.[12]
Родина мешкала у нейборгуді Віндерен. Астрід полюбляла заняття спортом та активний відпочинок. Їй вдалося зберігати значну приватність в особистому житті. У 2015 році Йохан Мартін Фернер помер.
Сьогодення
Наразі Астрід мешкає у лісистій місцевості Нордмарка на північ від Осло. Продовжує виконувати офіційні обов'язки. Має кілька особистих заходів щороку, є головою Меморіального фонду кронпринцеси Марти, а також патроном кількох оранізацій. Через слабкі щиколотки часто користується милицями.[4] У вільний час полюбляє в'язати, вишивати, читати та розмальовувати порцеляну. Цікавиться спортивними заходами та заходами на свіжому повітрі, часто разом королем Гаральдом буває в Гольменколлені,[13] де розташований один із найстаріших у світі лижних трамплінів.
У 2002 році уряд Норвегії призначив їй почесну пенсію. Офіційна заява свідчила:
«Норвезька держава вирішила продемонструвати своє визнання зусиль принцеси Астрід, фру Фернер, для Норвегії. Як першої леді країни протягом ряду років, а згодом — у зв'язку з виконанням широких завдань представництва. Тому їй буде надана почесна пенсія казначейства».[3]
У 2005 році Астрід брала участь в урочистостях, присвячених 60-й річниці закінчення Другої світової війни, включаючи відкриття меморіальної дошки, присвяченої періоду перебування норвезького монарха в Лондоні.
У лютому 2012 року принцеса відсвяткувала свій 80-річний ювілей приватною вечерею в Королівському палаці в Осло.[10]
Патронаж
Фонд 3,14 —Галерея 3,14 — міжнародна мистецька галерея Гордалану;
Асоціація норвезьких жінок в області суспільної охорони здоров'я;
Норвезька асоціація жінок і сім'ї;
Норвезька жіноча ліга оборони (Kvinners Frivillige Beredskap, KFB) — організація для координації зусиль жінок по посиленню готовності Норвегії у разі війни, стихійних лих або нещасних випадків.
Художня асоціація Осло;
Християнський союз жіночої молоді у Лондоні (KFUK-hjemmet i London);
Норвезька асоціація добровільної оборони жінок (Norges Lotteforbund, NLF) — жіноча організація, спрямована на зміцнення оборонної здатності країни та залучення жінок до роботи тотальної оборони як у мирний, так і в воєнний час.
Внутрішнє колесо Норвегії — найчисленніша у світі жіноча організація, спрямована на підтримку жінок та дітей.[14][15]
Норвезька асоціація дислексії;
Норвезька організація Діссіміліс (лат.Dissimilis — На відміну від) — організація проведення культурних дозвільних заходів для людей з обмеженими можливостями;
↑Стаття «Король Улаф V» у книзі «Династії Європи» під редакцією Н. В. Попова. Видавництво «Республіка» [3] [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
↑Біографія кронпринцеси Марти на офіційному сайті Норвезької королівської родини]
[6] [Архівовано 3 червня 2014 у Wayback Machine.] (норв.)
↑Стаття про принцесу Раґнхільд у Норвезькому біографічному словнику [7] [Архівовано 24 травня 2019 у Wayback Machine.] (норв.)
↑ абвСтаття «80-річчя принцеси Астрід» на офіційному сайті Норвезької королівської родини [8](норв.)
↑Стаття «Slik huskes prinsesse Astrids mann» у газеті «Verdens Gang» від 24 січня 2015 року [9] [Архівовано 10 березня 2018 у Wayback Machine.] (норв.)