Астрильд аравійський

? Астрильд аравійський
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Астрильд (Estrilda) Вид: Астрильд аравійський
Біноміальна назва
Estrilda rufibarba (Cabanis, 1851)
Посилання
Вікісховище: Estrilda rufibarba Віківиди: Estrilda rufibarba EOL: 917603 ITIS: 559993 МСОП: 22719566

Астри́льд аравійський[2] (Estrilda rufibarba) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає на Аравійському півострові.

Опис

Довжина птаха становить 10 см. Верхня частина тіла коричнювата, поцяткована тонкими темними смужками, за винятком голови. Хвіст і надхвістя чорні, махові пера оливкові. Нижня частина тіла має рожевувато-коричневий відтінок, на боках темні смужки. Щоки, горло і гузка білуваті. На обличчі вузька червона "маска". Очі чорнувато-карі, лапи чорнувато-тілесного кольору, дзьоб чорний.

Поширення і екологія

Аравійські астрильди мешкають на південному сході Саудівської Аравії та в Ємені. Вони живуть на порослих тамариксом та іншими чагарниками гірських схилах, у ваді та на полях, поблизу річок і струмків. Зустрічаються зграями, які можуть нараховувати до 200 птахів, на висоті від 250 до 2600 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом із золотогрудими бенгаликами. Протягом дня птахи розсіюються по місцевості в пошуках їжі, а ввечері збираються в одному місці на дереві або в чагарниках, де проводять ніч. Живляться насінням трав.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Estrilda rufibarba: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 вересня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 вересня 2022.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.