Асма Джахангір

Асма Джахангір
урду عاصمہ جہانگیر‎
Ім'я при народженні	англ. Asma Jilani
Народилася	27 січня 1952(1952-01-27)[2]  Лахор, Пакистан
Померла	11 лютого 2018(2018-02-11)[1][2]  (66 років) Лахор, Пакистан ·зупинка серця[3]
Країна	Пакистан
Місце проживання	Ісламабад
Діяльність	правозахисниця, адвокатка
Alma mater	Університет Пенджабу^d  і Kinnaird College for Women^d (1978)
Заклад	Організація Об’єднаних Націй
Посада	Special Rapporteur on human rights in Iran^d[4] , President of Supreme Court Bar Association of Pakistan^d , United Nations Special Rapporteur on Freedom of Religion or Belief^d , Human Rights Commission of Pakistan^d  і UN Special Rapporteur on Extrajudicial Executions^d
Родичі	Hina Jilani^d
Нагороди	Медаль ґезів^d (2002) Премія Чотирьох свобод — Свобода віросповідання^d (2016) Martin Ennals Award for Human Rights Defenders^d (1995) Премія Північ-Південь^d (2012) Премія Рамона Магсайсая^d (1995) Премія «За правильний спосіб життя» (2014) премія ООН в галузі захисту прав людини^d (2018) Фонд короля Бодуена^[d] (1998) Millennium Peace Prize for Women^d (2001) Stefanus Prize^d (2014) University of Oslo’s Human Rights Award^d (2002) UNESCO/Bilbao Prize for the Promotion of a Culture of Human Rights^d (2010) Human Rights Award^d (1999)
IMDb	ID 2492778
Медіафайли у Вікісховищі

Асма Джахангір (урду عاصمہ جہانگیر; 27 січня 1952(19520127), Лахор, Пакистан — 11 лютого 2018, Лахор) — пакистанська правозахисниця, адвокатка і громадська діячка, була однією із засновниць і головою Комісії з прав людини Пакистану^[en][5][6]. Обіймала керівні позиції в «Русі юристів^[en]», була спеціальною доповідачкою Організації Об'єднаних Націй з питань свободи віросповідання та переконань, а також піклувальницею в Міжнародній кризовій групі^[en][7][8].

Життєпис

Народилася 27 січня 1952 року в Лахорі[9], навчалася в монастирі Ісуса і Марії^[en], потім здобула ступінь бакалавра у жіночому коледжі Кінерда^[en]; 1978 року стала бакалавром права в коледжі при Університеті Пенджабу^[ru]. 1980 року вступила на роботу до Високого суду Лахора^[en], а 1982 року — до Верховного суду.

У 1980-х роках стала демократичною активісткою і була поміщена до в'язниці 1983 року за участь у «Русі за відновлення демократії^[en]» проти військового правління генерала Мохаммада Зія-уль-Хака. 1986 року переїхала до Женеви, де була заступником голови Міжнародної організації захисту дітей^[en] до 1988 року, коли повернулася до Пакистану[10].

1987 року стала співзасновницею Комісії з прав людини Пакистану та її генеральним секретарем. 1993 року була підвищена на посаді і стала головою Комісії[11]. У листопаді 2007 року була поміщена під домашній арешт після уведення режиму надзвичайного стану в Пакистані^[en]. Після того, як була однією з лідерок «Руху юристів» — стала першою жінкою Пакистану, яка зайняла посаду президента Асоціації адвокатів Верховного суду^[en][12][13]. Була співголовою Форуму Південної Азії з прав людини^[en] і віце-президентом Міжнародної федерації з прав людини^[ru]. Від серпня 2004 до липня 2010 року Джахангір займала посаду спеціальної доповідачки Організації Об'єднаних Націй з питань свободи віросповідання та переконань, зокрема у складі комісії США з розслідування порушень прав людини на Шрі-Ланці й місії зі встановлення фактів наявності ізраїльських поселень на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа[14]. 2016 року була призначена спеціальною доповідачкою ООН щодо ситуації з правами людини в Ірані, і була на цій посаді аж до смерті в лютому 2018 року[15][16].

Нагороди

Є лауреаткою кількох нагород, зокрема:

• премії «За правильний спосіб життя» 2014 року (разом з Едвардом Сноуденом) за «захист, відстоювання і заохочення прав людини в Пакистані в дуже складних ситуаціях і з великим особистим ризиком»;
• 2010 року — «Премії Свободи» і «Хілал-і-Імтіаз»;
• 2005 року — премії «Сітара-і-Імтіаз» і премії Рамона Магсайсая^[en];
• 1995 року — премією імені Мартіна Енналса^[en] і премії ЮНЕСКО / Більбао за розвиток культури прав людини.

Крім того, нагороджена Орденом Почесного легіону, а 2016 року юридичний факультет Пенсільванського університету присвоїв їй ступінь доктора наук[17].

Написала і видала дві книги: «The Hudood Ordinance: A Divine Sanction?» і «Children of a Lesser God»[18].

23 березня 2018 року президент Пакистану Мамнуном Хусейном посмертно нагородив Асму Джахангір Орденом Досконалості^[ru] за найвищий ступінь служіння державі та за дипломатичні заслуги[19][20].

Примітки

1. Mort d’Asma Jahangir, militante pakistanaise des droits de l’homme // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2018. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
   d:Track:Q17154220d:Track:Q67146272d:Track:Q90d:Track:Q12461
2. Munzinger Personen
   d:Track:Q107343683
3. https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2018/02/11/mort-d-asma-jahangir-militante-pakistanaise-des-droits-de-l-homme_5255135_3382.html
4. https://ir.usembassy.gov/appointment-asma-jahangir/
5. Archived copy. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
6. Leading human rights lawyer Asma Jahangir passes away in Lahore. DAWN.COM (англ.). 11 лютого 2018. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
7. Ijaz, Saroop. Asma Jahangir (1952-2018): The human rights icon from Pakistan was a feisty street fighter. Scroll.in (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 11 лютого 2018.
8. Asma Jahangir: Executive Profile & Biography - Businessweek. Businessweek.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
9. Malik, Adnan; Shakir, Riaz (11 лютого 2018). Human rights icon Asma Jahangir passes away in Lahore. Geo News (англ.). Jang Group of Newspapers. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
10. DCI calls for the release of political prisoner, Ms Asma Jahangir, former member of DCI's International Executive Council (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 11 лютого 2018.
11. Google Groups. groups.google.com. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 1 січня 2017.
12. Agencies (24 вересня 2014). Asma Jahangir, Snowden honoured with 'alternative Nobel'. www.dawn.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
13. Exclusive, Herald (25 січня 2011). Herald exclusive: An interview with Asma Jahangir. www.dawn.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
14. International Fact-Finding Mission. www.ohchr.org (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 19 січня 2017.
15. Work of UNSR on Iran » About Asma Jahangir. iransr.org (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 22 січня 2020. [Архівовано 2018-02-12 у Wayback Machine.]
16. Pakistani human rights champion dies. BBC News (англ.). 11 лютого 2018. Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 11 лютого 2018.
17. Penn Law to Award Honorary Degree to Asma Jahangir | South Asia Center. www.southasiacenter.upenn.edu (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 26 серпня 2018. [Архівовано 2020-04-07 у Wayback Machine.]
18. Asma Jahangir: Executive Profile & Biography - Bloomberg. investing.businessweek.com.
19. Asma Jahangir, Junaid Jamshed, Afridi, Misbah among 141 nominated for Civil Awards. The News (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 7 квітня 2020.
20. Pakistan set to honour Asma Jahangir, Fidel Castro on March 23 | The Express Tribune. The Express Tribune (англ.). 17 березня 2018. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 26 серпня 2018.

Посилання